Про багатолітню взаємну неприязнь колишнього і нинішнього голів Закарпатської ОДА, нинішнього і колишнього народних депутатів України Віктора Балоги та Геннадія Москаля знає кожен закарпатець. Упродовж багатьох років ці чи не найвпливовіші за останні два десятиліття політики Закарпаття, використовуючи підконтрольний медіа-ресурс, регулярно намагаються дискредитувати один одного та усе, що пов’язано з опонентом. Віднедавна це протистояння втягнуло в орбіту особистої неприязні не лише громаду області, але й історичні постаті видатних українців…
У п’ятницю, 30 червня, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль особисто відкрив у Мукачеві перейменовану його ж розпорядженням вулицю Романа Шухевича, яка доти носила ім’я уродженця цього міста Івана Туряниці. Може це просто «совпаденіє», але сталося це наступного дня після відзначення в області 72-ї річниці возз’єднання Закарпаття з Україною, яке мало місце 29 червня 1945 року. Заради об’єктивності слід наголосити, що ця геополітична подія стала можливою у великій мірі саме завдяки особистим зусиллям першого голови Народної Ради Закарпаття, а згодом – і першого секретаря Закарпатського обкому КП(б)У Івана Туряниці, який користувався у краї великим авторитетом та повагою ще у дорадянський час, і якого й по нині вважають «головним архітектором» возз’єднання. Саме завдяки зусиллям І.Туряниці та його соратників Закарпаття у 1945 році вийшло зі складу Чехословаччини та возз’єдналося з Україною. Його погляди на подальший розвиток повоєнного Закарпаття не на 100 відсотків співпадали з «генеральною лінією» партії, тож уже через 3 роки ЦК усунув надто популярного у народі і не надто підконтрольного партверхвці І.Туряницю з посади першої особи області, замінивши його перевіреним партапаратником зі східних теренів України…
Та повернімося у сьогодення. «Декомунізуючи» область Г.Москаль ще 16 квітня цього року підписав розпорядження про перейменування вулиці І.Туряниці у Мукачеві, а саму подію з прикріпленням стилізованої таблички, виготовленої за особисті кошти голови ОДА, приурочили до 110-ї річниці від дня народження очільника УПА Р.Шухевича. Як повідала громадськості Закарпаття прес-служба ОДА, у вітальній промові 30 червня Г.Москаль наголосив: «Роман Шухевич має безпосереднє відношення до нашого краю. У 1939 році, коли на Закарпатті постала Карпатська Україна, Шухевич добрався до Хуста і разом із соратниками створив Генеральний штаб національної оборони. Він займався поповненням Карпатської Січі, тренував січовиків, організовував фінансову допомогу молодій державі. Шухевич мужньо воював за наш край, був учасником битви на Красному Полі, і тільки чудо врятувало його від смерті. Він виконував священний обов’язок – боронив свою землю! Я впевнений що мешканці вулиці, яка носить ім’я патріота України й Закарпаття Романа Шухевича, гордитимуться цим. Гордитиметься все Мукачево, незважаючи на недолугі спроби місцевих маргінальних політиків, котрі не знають історії власного краю, зневажити це героїчне ім’я».
Однак Мукачівська міська рада, головою якої сьогодні є старший син Віктора Балоги Андрій, відвела мешканцям вулиці Р.Шухевич надто мало часу для того, аби погордитися перейменованою вулицею та налюбуватися стилізованою табличкою «від Москаля» - уже 6 липня прес-служба Мукачівської міськради повідомила, що сесія міської ради, розглянувши звернення голови МО «Союз Чорнобиль України» Олексія Товчка, прийняла рішення вулицю Романа Шухевича перейменувати на вулицю Андрея Шептицького. А заодно мукачівські депутати зважили і «на прохальний лист пароха Успенського греко-католицького Собору, декана Мукачева ставрофорного протоієрея Йосипа Ловски про увіковічення постать Блаженнійшого кардинала Любомира Гузара, голови Української греко-католицької церкви, назвавши його іменем одну з вулиць міста вулицю, депутатами вирішено вулицю Степана Бандера перейменувати на вулицю Любомира Гузара»…
Як на мене, то ці явно недолугі «ігри в патріотів» у виконанні чиновників виглядають надто примітивно. Використання, і навіть штучне протиставлення загалу видатних персоналій української історії у справді маргінальному герці двох містечкових владних угруповань, є недопустимим. Жоден з сьогоднішніх політиків в Україні не здобув собі морального права маніпулювати іменами наших видатних історичних постатей, символів незламності українського духу, у яких що під армійським одностроєм, що під митрополичою мантією, однаково билися серця істинних патріотів України, які присвятили себе єдиній меті – відновленню Української Держави.