Відкрилася персональна ретроспективна виставка робіт Івана Ілька “Світку ти мій, Верховино”, присвячена 80-річчю художника. Представлені роботи об’єднані темою «Етнос Карпат» і охоплюють більш ніж піввіковий період творчої діяльності митця.
{g}
Як зазначено в анонсі виставки, «…Світ Карпат – це світ, де між гірськими хребтами впродовж століть тулилися людські поселення, і люди поступово обживали гори й долини, давали їм імена і перевтілювали їх своєю діяльністю. Це світ, де ритм щоденної селянської праці неначе призупиняв плин часу і його вистачало на творення краси – тесаної, різьбленої у дереві, тканої, вишиваної на полотні, співаної, виграваної у мелодіях і співанках. Це простір, що довго був закритий від великого світу, і зберігся узгоджений із природою, порівну засіяний добром і бідою, і назавжди магнетично притягальний для всіх, хто з нього вийшов».
Мистецтвознавці відзначають: заслужений художник України Іван Ілько не тільки закоханий у свій рідний край – він генетично пов’язаний із ним та з закарпатською живописною традицією. Він виходець із народного сільського життя і, так би мовити, виходець із традиції любовно й колористично переконливо створювати на полотнах живописну легенду Карпат. Його синівські чи патріотичні почуття – логічні й природні, йому нічого не потрібно доводити, любов говорить сама за себе, і так само органічно промовляє із полотен художника високий мистецький хист.
Іван Ілько – одна з домінуючих постатей у малярстві Закарпаття другої половини ХХ ст. Він знайшов свою неповторну пейзажну інтонацію і по-своєму показав Карпати, їх велич, їх незбагненність, стихійність. Щоб так зображувати гори, – треба жити ними, дихати ними, пройматися їх вечірнім освітленням, пити їх ранкову імлу, і вловлювати хвилини, коли на мить перед очима постає вічність – розлитою між могутніми верхами, наближеною спалахами весняного цвітіння чи осіннього золота. Для Ілька гори – як заповіт, кредо, символ набутого впродовж століть карпатського домівства.
Триватиме виставка «Світку ти мій, Верховино» до 15 квітня 2018 року.
За матеріалами мистецтвознавця Михайла Сирохмана та кандидата мистецтвознавства Михайла Приймича, Культурно-мистецька фундація Brovdi Art