Книжка вийшла у видавництві «РИК-У». На відміну від інших, вже написаних та виданих, для цього роману авторка обрала жанр «Хоррор», тільки так вона могла достовірно описати усю містичну складову, яка у ньому посідає основне місце.
«Це вже 12-та книга, перший роман «Чорна вдова» я презентувала у 2007 році,- розповіла авторка Нінель Масяк. – Ця книга на відміну від усіх інших творів (пишу від 3 до 6-ти місяців) далася дуже важко, з великими перервами. Сюжетні лінію я розробила у 2013 р. Разів 10 переписувала, але читається роман на одному подиху. На перший погляд сюжет достатньо простий. Роман у стилі «хоррор» складається з двох частин. У першій частині відслідковується основна сюжетна лінія, присвячена головному героєві – Степану Корнієнко. Мова йде про те, що новий господар дачного будиночка, придбаного під час аукціону, у купі сміття на підлозі знаходить декілька аркушів паперу, які є початком сповіді Степана Корнієнко, колишнього власника будиночка. В ній він, не соромлячись деяких деталей особистого життя, вирішив розповісти історію свого знайомства, одруження, сімейного життя та розлучення із Мариною. При чому, Степан стверджує, що став жертвою чорного привороту на любов, зробленого на кладовищі його тещею, Маргаритою Іванівною. Під впливом нав’язаного почуття, він спочатку стає ігроманом та алкоголіком, а потім поступово втрачає роботу, гроші, сенс та радість до життя. Прозріння наступає у нього лише у той момент, коли він застає дружину за проведенням чорно магічного ритуалу, який має на меті позбавити його життя, або призвести до самогубства». Містичний напрямок висвітлення подій, які описані у романі, відбуваються на фоні снів, під час яких Степан Корнієнко потрапляє до різних історичних епох, відіграючи різноманітні ролі.
Друга частина книги розпочинається із історії молодої дівчини Ганни. Вона безнадійно закохалася у свого жонатого колегу, та самостійно, випробувавши декілька способів привороту, вирішила звернутися за допомогою до Степана Корнієнко, про зловісну славу якого випадково дізналася зі слів своїх колег. Приховавши від нього те, що у її обранця є малолітня дитина, вона не тільки не одержує бажаного результату, але й спричиняє останньому проблеми із здоров’ям сина. Так, поступово дівчина починає розуміти, що вона обрала невірний шлях до бажаної мети, при цьому, ще й витративши гроші, одержані у спадок від бабусі. Вона навіть не здогадується, що Степан Корнієнко, який зумів одразу ж розгадати брехню в її поясненнях, навіть не мав наміру їй допомагати. В результаті вона залишається і без грошей, і без бажаного результату.
До книги включена також повість «Тайна серого замка».
Щодо подій, які розгортаються в романі, то вони не мають прив’язки до певного міста. «Ці події можуть відбуватися в будь-якому місті, психологія людей однакова. Друга частина вона хоч і містична, але там дуже багато психології стосунків, між чоловіком і жінкою і між людьми. Це може бути реальністю, у нашому житті не можна нічого виключити», - додала авторка.
Нінель Масяк зауважила, що це останній її твір, який друкується в Україні. Є чимало матеріалу для наступних книжок, готові до друку ще три романи. Зокрема, історичний роман, присвячений подіям у Франції 18-го століття «Граф Сатмарі--вершник апокаліпсиса».
Щодо того, чи не підштовхує адвокатська діяльність до створення сюжетних ліній, Нінель Масяк відповіла: «Адвокатська діяльність робить все, щоб романтична складова вивітрилась із життя, ми стикаємося із зворотнім боком людської натури, жадібністю, жорстокістю, грубістю, нахабством. Мабуть, це (написання роману) було замовлення зверху».
Завершуючи презентацію роману «Тирания страха», Нінель Масяк сказала: «Під час написання цієї книги я часто згадувала вислів Джин Фаулер:» Писать легко, нужно всего лишь сидеть и смотреть на чистый лист бумаги, пока на лбу не выступят пятна крови»». Оскільки ця книга далася мені у цей самий спосіб. Тому я вирішила видрукувати її у кількості лише 100 екземплярів, із яких мені дісталося лише 27 примірників. Вони будуть подаровані обраним друзям і тим прихильникам моєї творчості, яким вона, сподіваюсь, також припаде до серця та душі».
Ужгородський прес-клуб