Високі гори – це не випрасуваний рушник і не рівнинна толока, а гострі скелі, великі провалля, кам‘яні стежки і таке інше. До того ж у вишині того дня ще й гриміло та блискало так, що аж гори дрижали. Усе це вкупі таїть у собі певні життєві ризики для тих, хто з різних причин «штурмує» заобрійні шпилі та верхи Карпат. 

Жахлива вість про неочікувану смерть у горах тридцятидвохрічної мешканки Сваляви умить рознеслася містом і довколишніми селами. Жінка позавчора пішла з близькими та друзями «на яфини». І аби не повернутися додому з напівпустими кандирями та кошиками, гуртом й із самого рання юрбою піднялися на полонину Стій. Як відомо, сюди можна дістатися як із боку сіл Тибава, Березники, так і зі сторони Сасівки, Вовчого (неподалік Сваляви) та низки населених пунктів Воловецького й Міжгірського районів. До того ж як пішки, на конях, так і на всюдиходах. Цьогоріч на полонинах щедро вродила ця унікальна за своїми лікувальними властивостями ягода. Щоранку на заготівлю полонинного натурпродукту подаються сотнями як дорослі, так і юні закарпатці: мало хто прогавить літню пору, аби не заробити на соковитих вітамінах. Але полонини, високогір‘я – це ще й небезпека для здоров‘я-життя: камінні обриви, урвища, безодні, зарослі, гущавини, змії, ящірки, плазуни тощо. Між іншим, у спекотні дні зійти на таку вершину – це геройський учинок, а цілий день «рвати» дари природи під палючим сонцем при плюс 33-35 градусах – і поготів! 

Думала по вінця наповнити місткості й матір двох дітей, бо вже наступного дня планувала все це продати й на виручені гроші купити малим щось до школи: одяг, зошити, ручки, олівці тощо. Але, як не прикро про це писати, п‘ятничний збір яфин виявився для неї останнім. Чи то жінці на серці стало зле від немилосердної спеки, чи запаморочилася голова, від чого вона, бідолашна, могла полетіти донизу – сказати важко, однак її бездиханне тіло знайшли посеред полонинського яфинничя. 

Як розповідають мешканці курортного містечка, молода, жвава та видна жінка вважалася кращою швачкою Свалявщини, її мати, Марія, уродженка Дусина (зі славного сімейства Яновичів), працювала дитячим лікарем, батько, Олександр, – військовий, десь аж із Приморського краю (Владивосток). Обоє вже пенсіонери. Родини мешкали у двох квартирах одного з багатоповерхових будинків військового містечка – за Латорицею. 

Родичі, близькі, знайомі, сусіди, колеги шоковані неочікуваною смертю свалявчанки Лариси на Стою (висота 1681 м. над рівнем моря). Небіжчицю ховали спекотної неділі, чекали, доки патологоанатоми не зроблять розтин тіла. Без матері залишилося двійко дітей. Ось така вона, жіноча жертва літнього яфинозбору…