Голова Ужгородської районної ради Михайло Фединець - про те, що хвилює громаду, майбутні реформи, свої надії і побоювання напередодні виборів у Верховну раду України.
Про вибориТе, про що так довго говорили і політики, і прості люди, таки відбудеться. Політики домовилися. Вже найближчими днями все стане зрозумілішим. Вибори повинні відбутися за новим законом, але його ще треба прийняти. Або внести зміни до існуючого. Чекати не довго. Скоріше за все, вибори до Верховної Ради пройдуть за пропорційною системою з відкритими списками. Скорочуються і терміни перегонів – з 60 до 45 днів. Це суттєва економія коштів. Певно, повернуться на політичну арену і виборчі блоки. Оптимальний виборчий бар’єр для них 7 процентів, 5 – для партій.
Про вибори місцевих органів влади не йдеться. Хоча, як на мене, слід обов’язково перезавантажити органи місцевого самоврядування у східних регіонах, де зараз проходять воєнні дії.
Нещодавно на виборах Президента Ужгородщина вже продемонструвала свою європейськість. Вибори пройшли без тиску, організовано, тобто – демократично. Так буде і цього разу.
Конституція має працюватиКоли кілька місяців тому заговорили про зміни до Конституції, подумалося: не на часі. Зрештою, так воно і вийшло. Бо діючий нині парламент не здатен до радикальних змін за своєю суттю. Та й не знає історія, коли країна, яка де-факто перебуває в стані війни, змінювала б свій Основний закон.
Парламент і так зробив майже неймовірне – проголосував кілька важливих речей, в тому числі і нещодавні зміни до бюджету, урізав зарплату і пільги високопосадовцям тощо.
Оновлена конституція у нас буде. Але головне, щоб вона запрацювала. А це вже залежить від багатьох чинників. Від того, як буде виписаний Основний закон, чи буде враховано весь спектр думок і пропозицій щодо його вдосконалення.
Щоб реформи не для формиЯ вже говорив, що ніякі зміни не можливі без перерозподілу повноважень. А будь-які повноваження нічого не варті без фінансів.
По-перше, податки мають платити всі. По-друге, платити їх мають легко і просто. Я вітаю рішення про скорочення числа податків і зборів із 22 до 9. Безперечним позитивом є і намір зменшити навантаження на фонд оплати праці. Тобто зробити так, як у цивілізованій Європі. Платити не 55 процентів, а, скажімо, на 20 відсотків менше. Плюсом є і рішення Уряду ліквідувати податкову міліцію. Це означає, що бізнес зможе працювати спокійно.
Ужгородщина, як відомо, район з чималим аграрним потенціалом. Тому ми з нетерпінням очікуємо реформування агропромислового комплексу. Всі, у кого річний об’єм виручки не більше 20 мільйонів гривень і мають не більше трьох гектарів землі, кажуть, залишаться на нинішній системі оподаткування. А це загалом майже 90 процентів, що працюватимуть на пільгових умовах, а лише 10 на загальних. Наші селяни вітають і інші добрі наміри урядовців. Зокрема, підтримку АПК через компенсування відсоткової ставки за отриманими кредитами. Сьогодні ж поки що тим, хто має намір газдувати на землі або вже на ній працює, живеться нелегко. Скажімо, хоче хтось зайнятися садівництвом, візьме кредит. Так поки дочекається врожаю (а це мінімум 5 років) одна лишень плата за оренду землі з’їсть всі майбутні прибутки. Тут проста математика. Захотіла людина вирощувати фундук – перспективну і невибагливу культуру. Взяла мінімальну площу в оренду, закупила саджанці, провела комплекс агрокультурних робіт. І вже з першого року має платити за землю. А перший урожай отримає лише через сім років…
Тобто ці фактори треба враховувати. Уряд каже, що готовий віддати місцевим громадам право формувати власні бюджети на двох системоутворюючих податках – сільськогосподарському і на нерухомість. Це добре. По-перше, місцева рада прийматиме бюджет, не чекаючи рішення з центру. По-друге, у парламенті є законопроект про об’єднання територіальних громад, від чого ми нікуди не дінемося. Хочете об’єднуватися – об’єднуйтеся. Але процес має бути не тільки виваженим, а й добровільним. Буде у вас більше грошей – буде більше можливостей. Перспектив у соціальній сфері, і у розвитку інфраструктури, і, зрештою, у майбутньому вашої громади.
Найголовніше нині у районі, крім вирішення загальноукраїнських питань – мобілізації, допомоги нашим військовикам, переселенням з Криму та Сходу, організовано завершити збір урожаю, якісно підготуватися до зими. Щодо першого, слава Богу, несподіванок не було. Земля щедро віддячила нашим селянам. Особливо порадували зернові. Хоча через об’єктивні причини згорнуто фінансування цілого ряду місцевих та державних програм підтримки аграріїв, люди не нарікають. Вони працюють і надіються скоріше на себе, ніж на державу.
Недавно побував у кількох наших бюджетних установах, зокрема, у навчальних закладах. Цікавився підготовкою до зими, до нового навчального року. Люди розуміють ситуацію. Не чекають манни небесної – взялися за ремонти самотужки. Хтось підсобив фарбою, інший вапном, третій будматеріалами… В опалювальний сезон, якщо буде потрібно, скоригуємо навчальний процес. А де можливо – перейдемо на альтернативне паливо.
Помітив: де є справжні місцеві лідери, активні депутати, там і громада тримається вкупі, легше вирішуються проблеми – чи то водопостачання, чи вивозу сміття, чи місцевих доріг…
Головне, аби всі ці розмови про реформи не залишилися лише розмовами, не потонули у бюрократичних кабінетах. Як, до речі, було вже не раз.
Наші угорці мудрі
Мені сподобалося зауваження в одному з крайових видань. Мовляв, не всі угорці «йоббіки». Хтось пробує розхитати ситуацію і в наших, загалом спокійних, краї, районі. На Ужгородщині деякі, далекі від реалій політики, у своїх планах роблять ставку на угорську меншину. Не вийде, панове політикани, свої і закордонні!
Звичайно, у нас у районі, як і в державі в цілому, не без проблем. Але і в українців, і в словаків, і в угорців вони схожі. Тому не варто на цьому спекулювати. Проблеми треба вирішувати. Спільно.
Віра і довіраЦе щось таке – нині воно є, завтра – шукай, повертай, завойовуй. Нещодавно ми обрали Президента у першому ж турі. Довіра більшості виборців? Так. От чи сповна скористався нею наш гарант? Вважаю, ні. Можна було б блискавично провести перший блок економічних реформ. Приступити до реальної зміни влади, її оптимізації на місцях. Що ж вийшло? У нас, у області, практично ніяких кадрових змін. І, як наслідок – відчутних економічних, соціальних перетворень. Новий голова облдержадміністрації майже повністю залишив на місцях стару команду. Та ще й котрий місяць демонструє зневагу до закону, поєднуючи крісло очільника краю з депутатством у Верховній Раді. А однією з вимог Майдану була така: закон для всіх один. А тут… Через те Закарпаття втрачає дорогоцінний час. То старі–нові чиновники чекали, коли їх попруть, тепер, ждуть уже нового пана, який прийде і, може, їх не скоротить. Так і півроку пройшло, рік мине… А діло стоїть.
Про небезпекиОдна з них – неоголошена (оголошена) війна. Тут навіть найприскіпливіші аналітики, експерти, провидці мало що можуть передбачити. Ми ж твердо віримо: Україна переможе. Бо з нами – світ, за нами – правда.
Інший ризик – ближчий. Нинішні депутати Верховної Ради захотять написати (змінити) закон про вибори «під себе», не розуміючи, що народ став мудрішим, розбереться хто є хто. А, подолавши банду Януковича, подолає і пристосуванців та бюрократів. Хоча наш бюрократизм іноді нічим не відрізняється від попереднього режиму. А буває і страшніший за ворога. Нині головне зрозуміти – і політикам, і простим громадянам – у нас з’явився історичний шанс збудувати дійсно європейську державу. Ми це зробимо.