Доктор історичних наук Василь Деревінський називає існування русинів вигадкою. "Існування русинів як окремої етнічної групи - це міф, вигідний недругам України. Він був створений для внесення розбрату серед українців", - пояснює він.
На його думку, це надумана етнічна група, нібито жителі Закарпатської України. Їх вважають окремим субетносом, хоча вони такі ж українці, як і ті, що проживають на Сумщині або Луганщині. Потрібно враховувати, що вони жили під Австрією, Угорщиною, Чехословаччиною, Румунією і т. д., тому у них свій говір, де багато слів запозичені з мов тих держав, у складі яких побувало Закарпаття.
"Власне, русини або русичі - це перша назва українців, - пояснює Деревінський. - Фактично нас називали русичами до початку ХХ століття. А в деяких країнах, наприклад у Словаччині, українців досі називають русинами".
Однак у Закарпатті з ним не згодні. Місцеві жителі з гордістю іменують себе русинами і стверджують, що розмовляють не українською мовою, а на своїй унікальній "мові". Причому не завжди називають її русинською. Наприклад, у селі Колочава (Міжгірський район) говорять на "колочавській" мовою.
Екскурсовод місцевого музею "Старе село" Андрій Глеба нагадує, що за 200 років Закарпатті вісім разів намагалося створити власну державу, але кожен раз стояло перед вибором між незалежністю і приєднанням до братів-українців.
"Якщо вважати всі держави, в які входило Закарпаття, то вийде 20 країн, - розповідає Гліба. - У Закарпатті зараз 105 національних меншин. Як можна говорити про єдину мовою ?! Деякі історики стверджують, що наша мова русинська. Але в Закарпатті більше десяти діалектів. Одне слово може бути різним у різних районах".
І наводить приклад. У Колочаві сковороду називають "тиганя". Сусідній Хуст говорить "палачінтовка". А Ужгород та Мукачево смажать на "пательні".
За словами Глеби, мова йде про якийсь закарпатському діалекті, який "на 75% можна вважати діалектом української мови, але він містить велику кількість слів іншомовного походження, адаптованих на місцевий лад".