Пане Романе, як ви оцінюєте ситуацію з дорогами. Зокрема, Виноградівщини?

— Якісна чи не якісна дорога можна визначити за кількістю «ліваків» на маршрутах, оскільки їх нічого, крім «навару», не цікавить. Скажімо, на Велику Копаню, Вилок є таких перевізників предостатньо. Про них знають усі, крім правоохоронних органів. Разом з тим «лівих» перевізників немає ні на Пушкіно, ні на Новоселицю, Хижу, Неветленфолу, ні на ряд інших затисянських сіл. Чому? Відповідь очевидна – «нелегали» не їздять туди, де немає нормальних доріг.

На вашій роботі це як відображається?

— Це відображається на всіх, хто сидить за кермом. Наприклад, підприємці й просто автовласники села Пушкіно, щоб добратися у Виноградів, спочатку їдуть у зворотному напрямку (в Берегівський район), там виїжджають на трасу державного статусу і тільки так добираються в наш райцентр. Бо прямо туди можна їздити хіба що через поле. Машини з’їжджають з «дороги» і їдуть польовим битим шляхом. Але це ж людські паї. Не кажучи вже про величезні збитки для автомобілістів, паливо, ремонт, амортизацію…

Я так розумію, вашим автобусам не позаздриш...

— Ще й як! Ми свого часу повністю оновили автопарк, але через нікудишні дороги змушені проводити капітальний ремонт буквально через 4—5 років експлуатації. Тобто автобус розбирається майже до «нуля», проводяться зварювальні роботи, ремонт і знову збирається буквально по гвинтику. Я не знаю, що б ми робили без наших майстрів, без слюсаря Юрія Гецка, зварювальника Юрія Леднея, без серйозного ставлення до своєї роботи з боку всіх водіїв, яким у таких складних умовах доводиться дбати про транспорт, який їм довірили. Важливу роботу виконують диспетчер Ірма Васько, інженер, а фактично головний адміністратор по всіх виробничих і кадрових питаннях, Володимир Пелешкей. Взагалі добрих слів заслуговує весь колектив АТП. І це справедливо.

Крім ям на дорогах, що ще псує вам життя?

— Нелегальні перевізники. На жаль, «ліваки» не цікавлять наші контролюючі структури. Ніби це потрібно виключно легальним підприємствам. «Ліваки» їздять нашими маршрутами й забирають пасажирів за 5 хвилин до приходу автобусів. Наслідок – бюджет втрачає реальні надходження. Можливо, від цього виграють тільки ті, хто мав би слідкувати за порядком, але закривають очі на порушення. У підсумку розкрадання бюджету позначається і на стані доріг, і на економічній міцності нашої держави взагалі.

Тобто нелегальні перевезення б’ють по нас усіх?

— Так. Що таке «лівак» і що таке чесний перевізник, показала участь в підтримці бійців АТО. Коли у нас не було армії, не було техніки, чи «автонелегали» палець у палець ударили, щоб допомогти своїм землякам, учасникам АТО? Вони просто поховалися, щоб уникнути мобілізації. А тим часом АТП взяло на себе відповідальність, коли було найважче. Ми відправили в зону АТО дві одиниці техніки, передавали туди потрібні речі, кошти, постійно були на зв’язку з нашими хлопцями, у тому числі у найважчі моменти, коли наш колишній слюсар Василь Суходольський говорив по телефону «Через півгодини ми вже не будемо живими».

Це було у Дебальцеві.

Ми піднімали на ноги всіх, кого можна було, щоб врятувати хлопців. Наше підприємство надало автобус для транспортування солдатів у Виноградів.

Це тільки один з моментів. Я вже не кажу про елементарні соціальні гарантії, які ми надаємо під час роботи.

Як можна вплинути на ситуацію? Як гадаєте?

— У нас зростає громадянська активність, і це один з шляхів щось змінити. Зокрема, ми створили територіальну Асоціацію автомобілістів, куди можуть увійти і перевізники, і всі власники автомобілів, адже проблеми у нас переважно спільні.

Просто озвучувати їх мало. Треба впливати на ситуацію. Тому у владу мають прийти відповідальні люди, з державним мисленням. Адже Майдан — це не лише вимоги до влади й контроль за нею (це не підлягає сумніву), але й вимоги до себе.

Як ви думаєте, чому реформи в країні відбуваються занадто повільно?

— На жаль, найбільшу шкоду реформам завдала війна. Подивіться, скільки волонтерів, чудових організаторів віддали свої здібності для армії, для перемоги замість того, щоб прийти у владу і вибудовувати економічні та суспільні стосунки. Якби не війна, переконаний, ми б сьогодні були на кілька кроків попереду. Але зміни все-таки відбуваються. Це стосується тих же доріг, на які цього року нарешті почали виділяти чималі кошти. Інша справа, що шляховики не встигають їх освоювати. Я взагалі запропонував би наступний рік оголосити роком доріг і спрямувати кошти на їх ремонт і будівництво, залучивши до конкурсу якнайбільше вітчизняних і зарубіжних підрядників. Сподіваюся, що так і буде.

Романе Мироновичу, які побажання до Дня автомобіліста?

— Всім, хто має стосунок до авто, бажаю людського щастя, родинного затишку, міцного здоров’я, надійної безперешкодної їзди. І миру.

Запитував
Василь ГОРВАТ.
м.Виноградів.