Вчора, 25 травня, о 12.06 зі сміттєвої урни, яка встановлена на початку пішохідного мосту з боку Театральної в Ужгороді, клубився густий дим зі специфічним запахом. Перехожі байдуже проходили мимо. Я зупинилась, аби вийняти з сумки півлітрову пляшку питної води, яку зазвичай маю при собі. Подумала: а чи вистачить? У цю мить з кафе вийшла молода дівчина з півторашкою води і дала її високому молодому чоловікові. Він і локалізував загоряння сміття в урні, тим самим врятував її від знищення вогнем, а околицю – від смороду. Хлопця, який зробив хорошу справу, сфотографувала.

Отож, ужгородці, впізнавши добродійника, зможете сказати йому слова вдячності. А також дівчині, яка принесла воду. Не іронізую, бо ж молоді люди зробили справді добре діло.

Не розумію людей, які не цінують те, що зроблено для їхнього блага. Невже важко загасити недопалок, тим паче, що на урнах є місце для гасіння недопалків цигарок?!

Торік у грудні в місцях найбільш жвавого потоку людей: на зупинках маршруток, біля пішохідних переходів, світлофорів, де люди зупиняються і чекають, в обласному центрі встановили 150 нових, європейського зразка, сміттєвих урн, конструкція яких передбачає захист від вандалів. Сині 50-літрові баки прикріплені до стовпів чи стінових поверхонь, їх важко перекинути. На жаль, завжди з’явиться на орбіті той хтось, що здатен понівечити майно громади.

Тетяна Грицищук, фото автора