А ось додзвонювач із Міжгірщини Михайло Сойма запропонував ще один варіант покрівлі – з комишу. Каже, що побачив його у багатьох родичів дружини в Східній Україні. Дуже збирався застосувати у себе вдома, але якось руки не доходили. Але пропонує цей досвід читачам, може, декому згодиться, і люди підхоплять екологічно чистий метод. А може, в нас у краї і є такі майстри, просто ми про них не знаємо. Зголошуйтесь!
Пан Михайло каже, що така покрівля постійно дихає. В таких будинках навіть не потрібно вентиляторів. Це, як не парадоксально, просто, ще й чудовий вид звуко- та теплоізоляції. Прекрасна альтернатива пластмасовим вікнам, які нібито рятують від гуркоту на вулиці.
Багато читачів, мабуть, почнуть остерігатися, що такий дах може знести якимись потужними вітрами, які коли-не-коли трапляються в Карпатах. Якраз ні! У той час, коли шифер або сучасну черепицю може жбурнути на землю, покрівля із комишу витримує такі стреси від природи. Михайло Сойма каже, що він відповідає за свої слова. Адже в степових районах України вітер буває куди стрімкіший, ніж у захищених горами карпатських селах.
І не журіться, що така покрівля промокне і згниє. Адже сама природа подбала, щоб очерет, який росте в болотистих місцях, не набухав, не ламався і не гинув. Панові Михайлу розповідали, що такий дах служить приблизно одне людське життя – навіть 80 років. Покрівлю не утеплюють додатково ще якимись синтетичними матеріалами, не доглядають за нею якось особливо. Хіба справді трапляться непередбачені ушкодження.
Для даху, пригадує, брали не зовсім молоденький і не старий очерет. Десь 2—2,5 метра завдовжки, в діаметрі – десь півсантиметра. Щоправда, якщо будете заготовляти очерет самотужки, краще робіть це в рукавицях. Бо поряд дуже любить рости осока. Нею можна порізатися, як ножем. Очеретини повинні мати тверду, ніби глянсову поверхню, а всередині бути порожніми. Всі стебла мають мати однакову довжину. Їх треба очистити від листя.
Взагалі заготовляли очерет взимку, висушували, а встановлювали покрівлю навесні, влітку чи восени. Краще в безвітряну погоду. Ще одна важлива деталь. Перед тим, як укладати дах, треба знищити гнізда мишей, які можуть знайтися в цьому матеріалі.
Схил даху має мати не менше 35 градусів. Таким чином на ньому не буде затримуватися ані дощ, ані сніг. І ще: якщо вибирати очерет з одного місця, він згодом, навіть якщо змінить свій колір, буде одного забарвлення. А коли з різних місць, він через рік буде строкатим. Хоч це теж може виглядати цікаво. Адже це просто відтінки одного кольору, а не щось сіро-червоно-фіолетове.
Укладали, починаючи із нижнього краю. Адже верхні шари мають прикривати попередні. Стелять снопи на дерев’яні лати, китичками уверх. Притискають їх дротом, а фіксують шурупами. Дах має вийти завтовшки щось 30–40 сантиметрів. На гребінь ставлять шмат ізовера або ж руберойда. Зверху укріплюють сітку, щоб все це не розліталося.
Потім плетуть очеретяні мати, які будуть класти між дерев’яними стійками каркаса. Дерево не забудьте обробити антисептиками і антипіренами. Відстань між стійками – десь до метра. Так само очерет обробляється антипіренами. Коли мати уклали, їх штукатурять. Але послуговуються глино-солом’яним розчином, глино-вапняним або ж відомим на Закарпатті саманом. А от нижню частину – цементом.
Особлива умова – на дах не мають звисати гілки дерев, інакше він у певних місцях буде зазнавати більшого навантаження вологи. А ще він має вільно продуватися. Якщо з часом на даху з’явиться мох, не хвилюйтеся. Це ще більше убезпечить покрівлю від пожежі. І ви дуже помиляєтеся, що такий дах може швидко згоріти. Адже він укладається дуже щільно і згодом набирає в себе багато вологи. Проте варто обробити покрівлю антипіреном, так само, як і крокви.
Але взимку в таких будинках набагато тепліше, ніж у тих, які під металочерепицею чи шифером. Стебла при великих морозах звужуються. А коли настає відлига – розширюються. Таким чином відбувається природний метод вентиляції-дихання.
І НАПРИКІНЦІ…Нагадаємо нашим читачам, що слов’яни мали свої, подекуди вже забуті, традиції будування. Вони вірили і, як виявляється, не без підстав, що їхній добробут, здоров’я та щастя залежать і від того, де та як вони зведуть собі нову оселю. Вони знали, що існують якісь погані зони, в яких жити не слід. І що, наприклад, собаки, коні і корови їх уникають, а кішкам вони подобаються.
Веранда-вхід мала виходити на південний схід. Західна стіна мала бути глухою – без вікон і дверей. На північному боці житла знаходилися тільки хлів, дровітня та інші господарські приміщення. Жити і не хворіти намагалися в кімнатах, які виходять вінками на південь та схід.
Сьогодні про такі фактори є ціла низка серйозних наукових досліджень. Вважається, що неправильна орієнтація житла впливає на роботу мозку. Тому часто тут люди відчувають втому, знесиленість, роздратування, відчай, безініціативність. Адже наше тіло схоже на звичайний магніт. А магнітне поле Землі орієнтується із півночі на південь, тобто, якщо це спроектувати на людину, – від голови до ніг. Ось чому спати треба головою на південь, а ногами на північ.
Не забувайте, що існує й таке поняття, як електрозабруднення. Це безліч електричних приладів, якими ми нафаршировуємо наш будинок. Адже будь-який провідник, по якому тече перемінний струм, створює електромагнітне поле. А струм, який закритий у провіднику, не заповнює простір навколо себе.
Так само важливо, як ростимуть дерева біля будинку. Наприклад, листяні потрібно висаджувати із західного та східного боків будинку. Влітку це буде давати затінок. А в зимову пору гілки бодай трохи будуть прогрівати дім. І ще: коли ви вже зважилися на кондиціонери, прилаштуйте їх теж у затінку. Таким чином, вони будуть споживати менше енергії. А от ялину та інші вічнозелені рослини треба садити з півночі, вони трохи спинятимуть холодні вітри, особливо взимку.