Раптово помер молодший брат колишнього першого заступника губернатора Ігоря Свища 43-річний Йосип – у п‘ятницю по обіді його хватило серце й через годину чоловіка не стало. Смерть констатували лікарі, які «швидкою» виїхали на виклик у невеличке село на Берегівщині. Але їхні зусилля не дали належного успіху.
До речі, брати Свищі народилися та виросли в селі Верхні Ремети. Зокрема, 45-літній Ігор Йосипович (з‘явився він на світ білий якраз у жіночий День – 8 Березня) на три роки старший від покійного брата Йосі (саме так його називали рідні, односельці, друзі).
Ремітчани з повагою згадують їхнього батька Йосипа Владиславовича – уродженця Виноградівщини, який очолював низку берегівських колгоспів та їхні партійні комітети у так звані радянські часи. Мати, пані Олена Вартоломіївна, довго працювала завідувачкою клубу у рідному селі. Нещодавно ця літнього віку жінка перенесла важку хворобу серця. Це була дуже скромна та порядна родина. Їх онук Ігор Свищо-молодший – голова сільської ради в Н. Реметах. Але не завдяки батьковій протекції Ігор Свищо пішов у політику й твердо у житті «став на ноги», тобто багатою та поважною людиною (у 2012 р. його призначили першим заступником голови ОДА О. Ледиди, обрали депутатом облради та головою фракції нині вже одіозної ПР, а ще перед тим був керманичем Берегівської РДА – посів цю посаду у 2010 р.).
Батька не стало, коли старшому сину було трохи за двадцять. Колишній учитель братів Свищів і директор Верхньоремітської школи Юрій Фущич, який нині очолює обласний центр зайнятості населення, згадує: усіх життєвих висот Ігор Йосипович добився самотужки – завдяки завзятості, настирливості, упертості у бізнесі. У ньому й заробив свої капітали. А починав кар‘єру з водія Райавтодору, де після армії (строкову ніс у Закавказзі) за два місяці відновив стару вантажівку. Недарма експерти називали його одним із найбагатших перших віце-губернаторів України. Ходили слухи навіть про якісь підпільні нафтопереробні заводи, а фірма «Автобантранс», яка належить дружині пані Наталії, була спонсором спорудження сучасного веломототреку «Берегвідейк» неподалік Великих Берегів. Та, попри все, він був і залишається порядним челядником.
Так склалося, що на правах старшого пан Ігор до останнього «приглядав» за молодшим «братюком» Йосею, який женився у вісімнадцять років на чарівній односельчанці, студентці Мукачівського педучилища Мар‘яні Калі, й уже давно «ходив» у дідусях – у сім‘ї виросли двоє доньок (молодшій усього 11 років, а старша має свою сім‘ю). У селі пригадують, як стривожилися родичі, коли одного разу донька пропала після пар й не з‘явилася вдома. Після цілоденних пошуків її знайшли у пологовому відділенні районної лікарні – навіть близькі не знали про вагітність. Ця деталь свідчить про те, що молоді люди були закохані одне в одного ще зі школи.
Прикро констатувати, але п‘ятнична смерть навіки розлучила цю пару… До речі, надзвичайно порядна та чудова Мар‘яна Свищо, яку називали «золотим дівчам» – одна з кращих педагогів прикордонного міста. Вона – учителька початкових класів у ЗОШ № 5, а батьки свого часу працювали у АТП.
Цікавий штрих: молодший брат екс-першого віце-губернатора Йосип у громадсько-політичному житті ніколи помічений майже не був, він навіть їздив на стареньких «Жигулях»-копійці. У такій поведінці багато хто дивувався, адже старший брат – заможний і багатий, він доклав зусилля, фінасові в тому числі, аби Іван Бушко та Іштван Гайдош стали народними депутатами. Бувало, Ігор Йосипович «у поті чола» із командою займався виборами (президентськими, до ВР тощо) та іншими важливими суспільними справами, а Йосю це ніби обходило. Кажуть, що за характером це були різні люди – останній навіть свого бізнесу не сотворив.
Однак перед смертю всі рівні – молоді, старі, бідні, багаті, прості, гонорові, містяни, сільчани тощо. І життєва свічка, на жаль, догорає враз – неждано-негадано та зненацька. Як навіки згасла для верхньоремітчанина Йосипа Свища.
Нестор Адамчук, Берегівщина