Про це дружина померлого написала у
"Фейсбуці":
"І знову смерть, і знову Виноградівська ЦРЛ
Не новиною буде для кожного з нас болюча ситуація в медичному секторі. Не винятком є і наша районна лікарня, де я пропрацювала все життя до пенсії. О шостій годині ранку, 14 листопада, моєму чоловікові Усову Ігорю 1965 р.н, стало погано, він поскаржився на біль у серці. О шостій годині була викликана швидка допомога. В розмові по телефону дуже довго розпитували – що трапилось, та вкінці запропонували самим приїхати до лікарні. Розуміючи стан чоловіка я навідріз відмовилася їхати самим, бо Ігорю чим далі – ставало гірше.Швидка приїхала через 30 хвилин (враховуючи що їхати близько кілометра, так як проживаю я біля квіткового ринку).
Приїхавши на місце виклику, медпрацівники швидкої допомоги зробили кардіограму, та запропонували їхати в лікарню, так як вирішили, що розпочинається інфаркт.Лікарі почали розпитувати чи є в домі медичні препарати: ацетилсаліцилова кислота. До тепер у голові не вкладається некомпетентність медперсоналу, яка лікує інфаркт ацетилсаліциловою кислотою. Для надання першої допомоги, в такій ситуації, в них не було ніяких ліків (!). Приїхавши в лікарню, хворого відправили в приймальне відділення, де довго роздумували, що з ним робити. На приймальному відділенні в лікарів так само не знайшлося ніяких ліків для надання першої медичної допомоги. Тому мене відправляли два рази в аптеку за препаратами. В цей час замість надання першої медичної допомоги, черговий лікар займався списуванням ліків використаних за нічне чергування. Кардіолога на місці не було, Реаніматора вони не викликали.
Прийшовши з аптеки я віддала препарати які черговий лікар ввела йому внутрішньовенно і сказала бігти за другим препаратом. Поки я бігла за ліками, у хворого почалися судоми, тоді лікар пішов за дефібрилятором.Повернувшись з аптеки і забігши в приймальню, побачивши всю цю ситуацію, я почала сама робити йому закритий масаж серця.Тоді до кімнати нарешті повільно увійшов реаніматор, почав провіряти пульс. Мене виставили за двері, а самі почали реанімувати хворого. Через 5 хвилин лікарі повідомили, що вони не можуть нічого зробити, і врятувати його вже не вдалося. За півтори години боротьби за життя у лікарів Виноградівської Райлікарні не знайшлося професійних ліків, щоб врятувати життя. За півтори години замість життя хворого лікарі вибрали бюрократію. Я не приховую свого імені, я Усова Інна, людина не постороння в медичних колах. Та якщо до своїх колишніх колег не проявляють ні поваги ні турботи, яке може бути ставлення до середньостатистичного хворого? Всі ми смертні, та не хотілося б щоб ви, шановні лікарі, потрапили перед смертним ложем до таких же м’ясників як ви."
Час Закарпаття