Тут за народні кошти збудовано перший народний музей Кобзаря, впорядковано його могилу і встановлено монументальний чавунний пам'ятник-хрест. 16 червня 1939 року у Каневі відкрили бронзовий пам'ятник Тарасу Шевченку роботи скульптора Матвія Манізера та архітектора Йосипа Лангобарда.
До 120-річчя з дня народження Кобзаря конкурс на кращий пам'ятник Шевченку в Києві виграв ленінградський скульптор Матвій Манізер. Коли пам'ятник виготовили і привезли у сквер навпроти Київського університету, виявилося, що він замалий для того простору. Тоді було прийнято рішення встановити його в Каневі. А в Києві скульптор повторив із несуттєвими змінами свою попередню роботу, але зробив саму постать на два метри вищою.
Проведели мелiоративнi роботи для укрiплення схилiв гори, засаджено лiсом навколишнi яри та мiжгiр'я. Площа заповiдника розширилася до 10га. Пiвденний схил Тарасової гори i сусiдньої з нею зрiзали на конус, засадили деревами та зробили дерев'янi ринви для вiдведення дощової води. Збудували i довгi звивистi сходи на вершину гори. Каневі відкрили навіть музей "Тарасова світлиця" у будинку доглядача за могилою І. Ядловського. 1925 року відкритий музей-заповідник Шевченка.
Під час другої світової війни пам'ятка зазнала значних втрат. 1943- 1944 фашистами в музеї влаштовано трудовий табір і повністю знищено музейну експозицію. Того ж року, після звільнення Канева від фашистів, музей приймає перших відвідувачів.
Прах Тараса Шевченка привезли з Києва до Канева 20 травня 1861 року на пароплаві "Кременчук". Домовина поета протягом двох діб перед похованням знаходилася в Успенському (Юріївському) соборі, який був збудований за гроші князя Всеволода Ольговича в 1144 році.