Семирічна ужгородська красуня Ніколь Романюк не так давно брала участь у конкурсі краси «Міні-міс Ужгород-2014», де здобула титули «Міні-міс Чарівність» та «Маленька принцеса Ужгорода» (гран-прі у середній віковій категорії). Це сприяло її участі у національному дитячому фестивалі краси та таланту «Міні-міс Україна», де дівчинка перемогла і стала «Маленькою міс України-2014» та «Міні-міс Симпатій».
На черзі ще одне приємне випробування для Ніколь. Її обрали як одну з українських красунь, яка представлятиме нашу країну на міжнародному фестивалі «Little Miss World» (він проходитиме в Анталії з 28 вересня до 4 жовтня цього року). Кореспонденту «НЗ» вдалося поспілкуватися з Нікою та її мамою Мар’яною Попович, які попри підготовку до цього конкурсу і щільний графік тренувань знайшли все-таки на це час.
«У Ніколь останні 2 роки була велика мрія. Вона казала: «Мамо, я хочу на «Міс Закарпаття». Переглядала мої архівні фотографії з конкурсів краси, в яких я брала участь, приміряла мої корони. Коли ж побачила афіші, розклеєні по місту, про те, що відбудеться «Міні-міс Ужгород-2014», то в неї загорілися очі», — почала розповідь мама Ніколь, яка у свій час була «Міс топ-модель-1996», «Західноукраїнською красунею-1997», «Міс Гетьман» (конкурс «Королева України», який відбувся у 1997 році в рамках фестивалю «Таврійські ігри») та «Міс Віжибу-2000».
«Для мене було цікаво, як вона буде вести себе на сцені. Сміливо чи ні. Я нервувала більше ніж вона», — продовжує пані Мар’яна.
— Розкажіть трішки про підготовку, розпорядок ваших днів на конкурсі «Міні-міс Україна-2014».— До нього ми поставилися дуже серйозно. Оскільки я маю досвід участі у конкурсах краси, то багато чого радила Ніколь. Наші ранки в Києві починалися з того, що прокидалися, і я робила їй зачіску, бо досвід підказує, що на конкурсах такого рівня потрібно завжди виглядати відповідно. У перший же день, сценічні образи дівчаток ретельно перевіряли. Відтак співбесіда-знайомство проходило без мам.
Потім був конкурс талантів виключно для журі. Такого номера, як у нас, не було ні в кого. Ніка показувала пісочну анімацію. Виступ отримав шалені овації. Опісля від членів журі ми почули багато компліментів. Але найважливіше відбулося потім — Ніколь здобула визнання глядачів та стала єдиною, хто виборов два офіційні титули («Маленька міс Україна-2014» та «Міні-міс Симпатій»).
Впродовж тижня, який ми провели в Києві, проходили серйозні і виснажливі кількагодинні репетиції. Але жодного разу діти, і зокрема Ніколь, не скаржились.
— А як відбувається ваша підготовка до міжнародного конкурсу «Little Miss World»?— Конкурс дуже авторитетний. Участь у ньому візьмуть 45 країн, у тому числі і дівчата з України. Тому підготовка теж відбувається на високому рівні. Цьогоріч тема – екологія, а саме «Наша Земля – зелена планета». Кожна учасниця має представити свої проекти, які вона здійснила впродовж трьох місяців. У Анталії Ніколь має продемонструвати вже готові фото- та відеозвіт. Про них не говоритиму наперед, але ми вже почали їх створювати. Кожна дитина має гідно представити свою країну на міжнародному рівні (це командна робота з іншими дівчатами з України). На конкурсі, знаю, працюватиме дуже суворе журі. Тому ми налаштовані на клопітку роботу. Однією з умов участі в «Little Miss World» є представити перед суддями арт-костюм, над яким вже трудиться ужгородський дизайнер Світлана Українець. Вона, до речі, створила унікальний костюм для Ніколь на «Міні-міс Україна», тому ми довірили їй попрацювати над майбутнім її образом. А щодо нашої підготовки, то Ніка — боєць по натурі, якщо потрібно працювати, то вона буде. Пригадую, коли ми вже їхали з Києва, то донька запитала: «Мамо, а скільки в тебе корон?». Відповіла, що чотири, а вона посміхнулася і каже: «А в мене вже три…». Тому будемо наполегливо працювати, а стимули і натхнення в неї є.
— І все ж цікаво, що є найважливішим, коли дитина бере участь у подібних конкурсах? Маєте якийсь рецепт підготовки до нього?— Важливо, щоб батьки подали дитині правильно суть того, що це лише конкурс. У нас ніколи не було інших установок. А таке, на жаль, помітила після закінчення конкурсу «Міні-міс Україна». Коли заплакала дитина, яка нічого не виграла, замість підтримки з боку батьків почула їхні докори. Ми ж виховуємо Ніколь так, щоб вона розуміла: якщо хоче чогось досягти – повинна багато працювати. Вона займається бальними танцями, малюванням, грає на фортепіано і вчить англійську мову.
Ніколь, яка у майбутньому хоче стати лікарем або художником, також поділилася своїми враженнями від конкурсу:— Я готувалася до них ретельно і кожен день. Було не важко, навіть цікаво, хоча багато тренувалася. Займалася, до прикладу, пісочною анімацією (малювати піском її навчила мама. — Авт.). Я дуже хотіла довести, що гідна перемоги. Рівень був справді високим, і тому, коли я виграла, відчувала себе щасливою.
Директор конкурсу «Міні-міс Україна» Ганна Глущенко згадує, що коли Ніколь демонструвала свої таланти, то журі аплодувало їй стоячи, а дехто навіть плакав. Номер дівчинки у конкурсі талантів був дуже зворушливим та патріотичним.
Анастасія Ножка