Нині, коли в країні фактично йде війна, всі ми говоримо й думаємо лише про це. Натомість «Ужгород» пропонує трохи відпочити від серйозних тем і познайомитися зі звичайними містянами, котрі живуть з «військовими» прізвищами або такими, що стосуються подій на Сході України.
Телефонний довідник «видає» дуже багато прізвищ, які так чи інакше пов’язані з воєнними діями, навіть конкретніше – з діями в зоні АТО. Є у нас багато Солдатових, Майорових, Калашникових, Бойцових, навіть родини Ярошів і Семенченків є! Та як людям живеться з такими прізвищами? Допомагають вони їм у житті чи, навпаки, заважають?
25-літній професійний танцівник Олександр Куля розповідає, що не знає походження свого прізвища і того, від назви якого предмета воно насправді утворилося: від кулі як сфери – чи кулі як частини патрона. В дитинстві однолітки постійно видумували йому всілякі клички – називали Патроном, Гільзою, Кулькою. Пригадує: «Іноді було дуже неприємно, та потім переріс і перестав через це хвилюватися. Зате коли йшов до армії, на останній перевірці побачили моє прізвище і заявили: «Ми тебе одразу у Внутрішні війська забираємо й нікому не віддамо!». Характер у хлопця, як сам каже, теж підходить до прізвища: «Я ніколи не можу всидіти на місці, все хочу вирішити швидко і «в десятку». І хоч загалом я досить терплячий, та коли вже «вибухну», то – ховайся!».
Пенсіонерка Людмила Вояк з Ужгорода теж розповіла, що має сильний, «військовий» характер: «Чесно сказати, я не вірю в те, що прізвище може мати якийсь вплив на долю людини чи її характер. Людині може допомогти лише везіння, а не прізвище. Але так – я дуже принципова, можу відстояти свою позицію, маю таку досить бійцівську натуру. Навіть на роботі бувало, що колеги казали: «Ну ти й справді – як вояк!».
Прізвище іншого мешканця нашого міста – ще й зі званням. 23-літний інженер Віталій Капітан чув від рідних, буцімто їхнє прізвище до Першої світової війни писалося «Копітан» і лише потім трохи змінилося. «Ставлення людей до мого прізвища дійсно особливе, – зазначає він. – Коли щось стається, мені кажуть: «Ну в тебе ж таке прізвище! Давай, розберися!». Це десь мене підштовхує до того, щоб я справді відповідав його значенню. До речі, в нашій родині ні в кого не було військового звання капітана, хоча знаю, що в Ужгороді працює капітан міліції Капітан».
Не могли ми в ході цього опитування пройти повз ужгородців із прізвищем Ярош. Дуже вже хотілося спитати, чи ускладнилося їхнє життя після того, як їхній однофамілець Дмитро Ярош раптово став відомим у країні і світі. За словами пенсіонера Василя Яроша з Ужгорода, прізвище це дісталося йому від батька-словака. Наскільки йому відомо, в нашому місті проживає десь три сім’ї з цим прізвищем, але ніхто не має прямого родинного стосунку до керівника Правого сектору. «Якоїсь особливої уваги до себе ми не спостерігаємо, але коли брат їде за кордон, митники його постійно оглядають прискіпливіше, ніж інших, ще й питають обов’язково, чи не родич він, бува, Дмитра Яроша. Ми з цього лише сміємося…» – каже чоловік.
Ну а наостанок «Ужгород» вирішив поширити опитування ще й на нашого відомого містянина з зовсім «немісцевим» прізвищем. Як зізнається музикант і лідер гурту «4исла» Геннадій Донецький, жити з таким прізвищем – суцільна морока: «Люди, з якими знайомлюся, думають, що це в мене така кличка, що я – «з донецьких». За часів Януковича друзі постійно жартували – мовляв, мені стало жити легше, ніж іншим, бо маю «блат». Тепер усе змінилося кардинально. От недавно прийшов у поліклініку, а лікар, записавши моє прізвище до журналу, зі зневагою такою сказав: «А що це ви тут, донецькі, робите? Пора вже назад їхати!». Було неприємно. Та загалом на різні ситуації, пов’язані з прізвищем, намагаюся реагувати лише з гумором».
Тетяна Літераті,
Ужгород