Цікаво було спостерігати, як звичайні гарбузи перетворюються на витвори мистецтва, виготовлені власноруч людьми, для яких це незвідана справа. Зі щирим захопленням працювала не тільки наймолодша учасниця, якій лише 7, а й викладачі, студенти різних курсів та гості. Панувала дружна, майже родинна атмосфера. Гармоніювали розмови, пояснення, жарти. Лунав сміх. Ось про що ми довідалися за роботою. На відміну від американських, в українських гарбузів шкірка неймовірно тверда і товста. Користувалися ножем – інструментом, яким переважно й виконують різьблення. Для тих, хто теж хоче спробувати себе в цім занятті, варто повідомити, що ніж повинен бути не з гнучкої сталі. До слова, винахідливості українців нема меж. Одна з учасниць розповіла, що для різьблення по гарбузові її син використовує електролобзик – так можна заощадити час і сили. Традиційно вершечок гарбуза зрізається першим, робиться отвір, щоб могла пройти рука. Незважаючи на те, що отворів на овочі після різьблення вистачає, на самому вершечку по краях надрізують ще два дрібні кутики. Як пояснює Кристіна, це для того, щоб повітря циркулювало вільніше. 

Потім ложкою, а ще ліпше – рукою, ретельно вибирається м’якоть з насінинами; насіння можна підсушити в духовці й полузати. Далі на гарбуз наноситься візерунок, який акуратно, без поспіху, вирізається. Варто сказати, що серед овочів гарбуз є лідером за вмістом корисних речовин. Тож шкіра рук учасників, контактуючи з м'якоттю гарбуза, насичувалася вітамінами, яких так бракує осінньої пори. Така собі жива маска для рук. Учасники міні-майстер-класу висловлюють удячність Кристіні за те, що вона знайшла час і виявила бажання поділитися особливостями різьблення по гарбузах. Це якраз той випадок, коли вдалося поєднати навчання і розвагу.