23 роки свого життя присвятив роботі в Державній службі охорони в Закарпатській області Микола Горбей. Сам з Львівщини та працювати подався на Закарпаття. Після армії чоловік зайняв посаду в лавах державної охорони, отримав звання старшого прапорщика. Які посади тільки не займав пан Микола: працював і в групі затримання, і командиром відділення, і начальником побутової хімії, а вже на пенсію пішов як старшина відділу ДСО Ужгородського району зі званням лейтенанта.
Чоловік розповідає: були різні історії, й радісні й печальні. І холодно було і жарко,але ніколи не забуде місяці, проведені в Чорнобилі.
- Миколо Васильовичу, як ви потрапили ліквідатором на ЧАЕС?
- Тоді, після аварії з відділу відправляли хлопців на місяць. Тодішній командир роти добре знав мої організаторські навички, тому моя кандидатура опинилася в списках. Я добре пам’ятаю дні, проведені там. Власне, задача моя полягала в охороні кількох об’єктів, один із них - нафтобаза «Яма» в 600 метрах від АЕС. Охорона громадського порядку теж була на наших плечах. Слідкували, аби не приходили сторонні, не виносили речі, хоча, зізнаюсь, все одно примудрялися. Нажаль, мародерства вистачало. Навіть «нагорі» дехто прагнув нажитися. От до прикладу: приїжджаємо в Прип’ять на КПП, прийшов до нас один і з чинів, каже «хлопці, я нічого не хочу, забрати б хіба тільки фотографії». От пішли ми разом з ним в його квартиру, а там все перевернуто, все догори ногами...
{g}
- Відомо, що міліціонери їздили в зону на місяць, а ви кажете залишились на два, чому?
- Ну, я виконував свій обов’язок. Я вже пробув місяць, пробуду ще, так думав, навіщо їхати іншим вдихати радіацію? Знаєте, якби не вагітна дружина, що просила мене повернутися, я б залишився ще на довше.
- Чи не вплинуло на ваше здоров’я перебування в «зоні» два місяці?
- Хвороб вистачає, але я не задумуюся над цим, як є - так хай і буде. Нажаль, багатьох моїх друзів сьогодні вже немає в живих, цей факт мене дійсно пригнічує, адже той, хто там не був, не зрозуміє моїх почуттів. Все, що є - то книга на пам'ять, про Прип’ять книга.
- Чорнобиль, який він був? Які ваші спогади?
- Картина страшна, молоде місто, розбудоване - стоїть, а живої душі нема... Такого не може бути, такого й ворогам не побажаєш. Сіре самотнє місто, яке тільки починало жити. Жах. Уявіть: стоїть камаз під будинком, а люди викидають меблі, техніку, свої пожитки. Жінки ридають, хто хоче покидати рідне місто, рідну домівку? В гаражах - машини, човни, мотоцикли, а нічого використати не можна, і то все йшло під землю в могильник... Страшна картина. Найбільша катастрофа людства забрала сотні життів, «намалювала» чорний день в історії України. Це була справжня війна між людством і загарбницьким радіаційним атомом, й, нажаль, ту війну ми програли...
На питання, чи дбає влада сьогодні про ліквідаторів як належить, чоловік відповідати не захотів ... І справді, мало хто не погодиться зі словами пана Миколи. Аварія на ЧАЕС забрала життя мільйону - це судний день для України.
В день пам’яті ліквідаторів на ЧАЕС колишній працівник ДСО прийшов в управління й одразу подався до дошки, на якій фото ще живих ліквідаторів аварії. Нажаль, імена багатьох друзів Миколи Горбея сьогодні викарбувані на стелі пам’яті в управлінні. Мовчки близько п’яти хвилин чоловік споглядав на пам’ятку, а потім промовив: «Хай земля їм буде пухом».
Чоловік - один із небагатьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хто сьогодні живий та здоровий, і повний енергії, його кредо – життя продовжується. І з ним пан Микола рухається далі. Не знає, що таке сидіти без діла, хоч і на пенсії, та працює. Сьогодні його справа – забезпечити міліціонерів області теплом. Розповідає, що зазвичай думає про хороше. А згадуючи страшну Чорнобильську трагедію, звертається до молодого покоління:
- В серцях мільйона українців відгукується аварія на ЧАЕС гірким смутком, невимовною журбою, скорботним болем. В пам’яті народу ця подія закарбувалася назавжди, але, дай Боже, аби тільки в пам’яті. Аби ніколи наша молода держава та її вірний, люблячий народ не побачив такої масштабної біди. Мирного та чистого від радіації неба, дай Боже, нашій Україні.
УДСО при УМВС України в Закарпатській області