Це треба було бачити: впродовж трьох дощових днів багато старших людей Малої Копані прямували до сільського клубу. Хто з мішком картоплі, хто із ящиком яблук, треті з повними сітками товару… За покликом голови первинної ветеранської організації села Йолани Федорівни Барзак пенсіонери вирішили надати гуманітарну допомогу своїм землякам, які воюють на Сході. Домовилися про це біля церкви, потім поговорили на перерві під час псалтирі.
— Воюють наші діти, в тому числі і наші земляки, — каже Йолана Федорівна, — і я попросила своїх односельчан не бути байдужими, вони до цього заклику прислухалися. Ця клята війна змінила нас усіх, ми почали допомагати одне одному і нарешті зрозуміли, що найцінніше, що у нас є на цій землі, — це християнське милосердя і добро, яке даруємо один одному. Дедалі більше нас розуміють: жити треба по совісті, туди, на небо, нічого не візьмеш із собою. Я тішуся, що мої ровесники так активно включилися в цю акцію. Хочу подякувати їм усім, а найбільше — своїм помічникам у цій справі Юлії Павлій, Тетяні Керечан, Марії Павлій, учаснику бойових дій Івану Дубровці – майже півсотні малокопанців пройнялися благородною справою.
Коли все знесли і звезли до клубу, виявилося, потрібно шукати автомашину, яка все це завезе до офісу Руху підтримки закарпатських військових – Виноградів. Звернулися до сільського голови Ганни Дубровки, вона одразу знайшла транспорт. І того ж дня Тетяна Шнайдер сіла за кермо автобуса. А вже через півгодини Йолана Федорівна із дочкою, внучкою та іншими своїми помічниками розвантажували дари односельчан. Всього того дня малокопанці передали солдатам 4 мішки картоплі, два ящики яблук, два ящики домашньої тушонки, сало, смалець, консервацію, багато круп, солодощів тощо. А також 340 гривень.
- Передайте солдатам, що ми, матері, щодня молимося за них і просимо у Всевишнього здоров’я та сили для усіх людей, котрі зараз на передовій. Хай їх зігріває тепло наших материнських сердець, а Божа Мати охороняє своїм покровом. Гарних їм Новорічно-Різдвяних свят і якнайскорішого повернення додому.
Я за тебе молюся, український солдате,
Я за тебе боюся, хоч не я твоя мати,
І благання я шлю до високого неба –
Ти залишся живим, більш нічого не треба.