У ці хвилини на Майдані Незалежності відбувається церемонія прощання із загиблим на фронті сходу країни – закарпатцем Олегом Сидором.
Про це у мережі "Фейсбкук" повідомив активіст
Віталій Грегор.Олег Сидор (СКІФ) воював у складі добровольчого батальйону "Айдар".
Олег Сидор – батько 2 дітей, - проживав в с.Кендерешово Мукачівського району.
Був вбитий близько 3 години ночі 9 січня на бойовому пості на Луганщині.
Свій перший військовий досвід як снайпер-розвідник Олег здобув в 31-й Хіровскій Десантно-штурмові бригаді, потім продовжував службу за контрактом.
Згодом звільнився зі Збройних Сил України і працював сам на себе, не цурався жодної роботи, був хорошим сім'янином та люблячим батьком.
Як інформує Віталій Грегор, Олег Сидор вважався одним із найвидатніших командирів штурмових загонів батальйону, керував Групою швидкого реагування "Яструб".
Активну громадську позицію та боротьбу за справедливість і свободу Олег почав ще до початку Революції Гідності, "закривши" декілька нарколабораторій на Мукачівщині.
А в січні 2014 року він продовжив свою "боротьбу" на столичному Майдані, де спочатку входив до Закарпатського підрозділу 7 сотні Самооборони Майдану, а в подальшому очолив підрозділ Групи швидкого реагування "ЯСТРУБ" в складі 8-ї афганської сотні.
Цей воїн був учасником всіх "зіткнень" на Майдані, на Грушевського, на Хрещатику при штурмі Українського дому, на Інститутській, а 18 лютого 2014 і в Маріїнському парку та прилеглих вулицях, де він разом зі свої підрозділом виводили з під обстрілів людей, забезпечували їх захист, виявляли диверсантів.
Він разом зі своїми двома побратимами 18 лютого на Інститутській, в білих камуфляжах, стояли до останнього біля Жовтневого палацу, стримуючи відчайдушно всіма підручними засобами "беркутівців", в т.ч. і БТР з водометом. І змушені були покинули позиції, коли зі сцени Майдану закричали "Хлопці в білих камуфляжах спускайтеся, забирайтесь звідти, ви там залишились самі..". Там же він отримав також і свою першу травму – опіки лиця внаслідок розірваної гранати.
"Айдарівець" брав участь майже у всіх битвах на Луганщині за свободу та незалежність України. Разом зі своїм підрозділом брав участь у звільнені більше десятка населених пунктів, серед них: Лутугине, Хрящувате, Георгіївка, Бахмутівка, Щастя, Металіст, Красний Луч, Олександрівка, Новосвітлівка, де в серпні 2014 року бій тривав запеклих 14 днів та отримав вогнепальне поранення внаслідок обстрілів "Градом" із фосфорним ураженням тіла, внаслідок використання ворогом заборонених міжнародними конвенціями снарядів.
Вічна Пам'ять Герою!