Саме цього дня двi тисячi рокiв тому Iсус Христос, маючи тридцять рокiв вiд роду, був охрещений Iваном Хрестителем (Предтечею). Вечiр напередоднi Водохреща майже точно повторює Святий Вечiр з усiма його традицiйними стравами. А вже наступного дня починається голодна кутя», бо нiхто вже не запрошує за стiл i нiхто не пригощає духiв померлих родичiв, як це робилося на Святвечiр.

На Водохреща пiсля церковноï служби святили воду. Парубоцькi громади заздалегiдь прорубували в рiчцi ополонку у формi хреста, хрест iз льоду поливали буряковим соком i прикрашали сосновими гiлками. Бiля ополонки збиралися люди, сюди приходив священик i пiсля молитви тричi занурював срiбний хрест у воду. Люди пiдходили до ополонки, набирали свяченоï води. Тут же випивали декiлька ковткiв, щоб бути здоровiшими, вмивалися, щоб змити всi зурочення, щоб не болiла голова», промивали очi й вуха щоб не болiли», а вже потiм iшли додому.

Споконвiку водi приписували магiчну силу. Ще й сьогоднi iснують явища, якi сучасна наука пояснити не може. Це, перш за все, феномен Йорданськоï води. Вода, набрана у будь-якому водоймищi рiчцi, озерi, ставку, криницi, навiть бiжуча вода iз кранiв у мiських квартирах у нiч на Водохреща (до 5 години ранку), буде свiжою протягом року (перевiрено), вона не має затхлого запаху, не застоюється, чого нiколи не буде зi звичайною водою.

В Украïнi вiрили й вiрять (i не безпiдставно) у цiлющу силу Йорданськоï води. Нею лiкували рiзнi хвороби у людей i тварин, окроплювали породiллю, очищали вiд зурочень, нею виганяли нечисту силу з осель та обiйстя, тому в домi впродовж усього року тримали Йорданську воду, яка i рiк, i два не псувалась, а завжди була свiжою i придатною до користування.

На Водохреща деякi смiливцi навiть купалися у прорубаних ополонках. У народi кажуть, що той, хто скупається на Йордань, цiлий рiк не хворiтиме, бо в цей день хрестили Iсуса Христа.

Дома господар скроплював свяченою водою город, реманент, худобу, хату, а на останку всi кути, стiни, вiкна, пiч та мисник у хатi, знову всi випивали свяченоï води i лише тодi сiдали за стiл снiдати, бо до цього часу нiхто й риски в ротi не мав.

Пiсля безсонноï ночi i ситного снiданку дорослi лягали перепочити, а молодь влаштовувала своï розваги i забави. Як пише О. Воропай, На колишнiй Гетьманщинi парубоцтво мало такий звичай: по обiдi на Водохреща сходилися на льоду хлопцi з двох сусiднiх сiл або двох куткiв» того самого села i билися навкулачки: хто кого переможе! Переможцi забирали собi орден» хрест, вирубаний на льоду».

У цей день щедрують, причому щедрувати ходять жiнки. Щедрiвки дуже подiбнi до колядок. У них теж возвеличуються i вшановуються Iсус Христос, Матiр Божа, святi. У них, як i в колядках, звучать побажання щастя, здоров'я, достатку. У деяких щедрiвках злегка на- тякається або ж вiдверто вимагається подарунок за щедрування, як це можна простежити у щедрiвцi, наведенiй нижче: 

Щедрик, ведрик, дайте вареник, 

Грудочку кашки, кiльце ковбаски. 

Винесiть книш, бо впущу в хату миш. 

Винесiть ковбасу, бо всю хату рознесу.