Гостя принесла подарунки – книги з політології, перепрошувала за те, що розмовлятиме словацькою, оскільки її українська не надто добра:
«Я вітаю вас, дуже рада бачити і поспілкуватися! Коли дізналася, що йду до вас, то розмірковувала, про що будемо розмовляти. Вирішила, що це буде тема, співзвучна нинішній ситуації. Насамперед хочу сказати, що Словацька Республіка не визнає анексії Криму РФ і вважає дії Росії порушенням міжнародного права. Нині у світі ведуться дискусії про введення ще одного пакету санкцій проти РФ. Зауважу, однак, що санкції – то палиця на два кінці: Словаччина нині залежить від постачання російського газу на 90 %, врешті, це дуже болісне питання не тільки для СР, а й для країн Європи».
Розповіла Янка Бур’янова й про досвід Словацької Республіки й поступові кроки, які ця країна зробила, аби стати членом Європейського Союзу:
«Одного разу, дивлячись ТБ, почула від наших політиків, що вони бачать ще одну зірку на прапорі ЄС і вона повинна належати СР. Тоді я не могла у це повірити! Як ми після такого жорсткого комунізму вступимо до демократичного Євросоюзу?! Але люди звикли до цієї думки й почали інтенсивно її обговорювати. Хоч жорсткі заходи прем’єра-міністра Володимира Меч’яра дещо затьмарювали швидкий вступ до ЄС, але згодом наша опозиція змобілізувалася й стала новою владою. Найперше, що вона почала робити, - це виконувати всі умови Європи. Наші сусіди вели переговори з країнами ЄС ще з 1997 року, а ми лише з 2000 року, проте саме нам найшвидше вдалося дійти домовленості».
Також Янка Бур’янова порекомендувала Україні: «Звичайно, умови, котрі ставить перед вами Європа, потрібно виконувати, проте не слід з усім погоджуватися, варто відстоювати свої права та інтереси, бо ЄС також має свої зацікавленості. Наша держава 2004 року стала членом Європейського Союзу, а 2009-го прийняла євро і вступила до НАТО. Того ж року ми почали святкувати своє членство у Євросоюзі. Тоді ще не знали, що матимемо й негативний досвід. Нині ми задоволені, що вступили до ЄС і запровадили європейську валюту. Наші підприємці кажуть, що євро є більш-менш стійким, тому вони можуть твердо стояти на ногах і розширювати свій бізнес, не боячись завтрашнього дня».
Після такої офіційної теми гостя розповіла про свій шлях до дипломатії, адже її поради могли стати чудовим прикладом для студентів факультету міжнародних відносин:
«Я закінчила юридичний факультет, згодом працювала у бізнес-сфері. Лише після революції став можливим конкурс для здібних молодих людей, котрі хотіли знайти собі гідну роботу. Зауважу, що моєю мрією ніколи не було подорожувати й представляти свою державу, проте доля вирішила по-іншому. Моя робота почалася у Варшаві, наступною стала Україна. Зізнаюся, що дуже задоволена працювати у вас, особливо в Ужгороді».
Директор Інституту економіки та міжнародних відносин Микола Палінчак подякував гості за візит та настанови студентам, пообіцяв у майбутньому створити кабінет українсько-словацької дружби.