Схвалення Парламентом сьогодні, 17 березня 2015 р., змін до закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (проект 2378), який був прийнятий ще у вересні 2014 р., привносить нову формулу до проблеми окупованих територій на сході України.
Про що річ? Йдеться про те, що особливий статус місцевого самоврядування на окупованій частині Донбасу настане, але лише з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування на цій території, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
В свою чергу, до виборів, окрім виведення незаконних збройних формувань, ставляться азбучні вимоги, класичні для демократії:
1) дотримання виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути місця проживання. Мається на увазі, очевидно, їх голосування за межами окупованих територій;
2) забезпечення формату «вільні вибори» - від забезпечення умов політичної конкуренції до прозорого підрахунку голосів – під контролем міжнародних спостерігачів.
Якщо робити резюме щодо доцільності цього закону, внесеного президентом України, то необхідно акцентувати на головному – ставляться конкретні умови настання дії положень вересневого закону. І якщо вимоги щодо вільних виборів і без цього визначені законодавством України, то суть реальних новел звужується ще більше до двох моментів:
1) виведення російських військ і озброєних колаборантів, скромно у законі названих «незаконними збройними формуваннями»;
2) забезпечення виборчих прав українців, які змушені були покинути місця проживання на окупованому Донбасі.
Національний інтерес України в цьому Законі проявляється в тому, що держава займає чітку позицію - окупований Донбас може отримати "особливий порядок місцевого самоврядування", якщо він насправді цього бажає, але при умові забезпечення, по суті, відновлення українського законодавства. Окупаційні структури (ДНР І ЛНР) не зможуть і дня функціонувати:
а) без російських військ;
б) без незаконного силового ресурсу;
в) при відновлених українських партіях;
г) при міжнародних спостерігачах;
д) при українському телебаченні тощо.
Треба розуміти й таке, що закони не зупиняють війну, але відображають спроможність властей у складних умовах удосконалювати правопорядок - для розвязання всіх проблем у його рамках, а не за його межами. В умовах війни ефективність правопорядку в державі є одним із перших факторів обороздатності. Можливо навіть - першим.