“Ми довго чекали на це явище — часткове сонячне затемнення, яке відбувається у даній місцевості досить рідко, раз на 2-3 роки, але таке, що варте уваги, буває ще рідше. Наприклад, попередній раз ми з гуртком спостерігали цілих 10 років тому, у жовтні 2005. А наступне варт уваги буде тільки у 2022 році, тобто через 7 років. Повне затемнення відбувається ще рідше. У даній місцевості воно скажімо, у середньому, один раз на 250 а то й 300 років. Тобто в Ужгороді, от ми здійснили реконструкцію за допомогою спеціальної програми, ми встановили, що у 1742 році було попереднє повне сонячне затемнення, а кіьцеподібне — це особливий вид затемнення - було у 1748 році. Наступне ж повне буде у 2135 році”, - розповів науковець.

Він також пояснив, чому вирішив організувати подібний захід:

“Я веду гурток, я люблю цю науку і сам зі ще молодших шкільних гуртків. Мені це просто цікаво. Якби мені це не було цікаво, я б це не організовував, я б не витратив на ц купу цільного часу. Мало того, це і дітям цікаво теж. Намагаюся свій інтерес так передавати учням, до мене ходять діти на гурток. Ми дивилися сайти погодні кожен день по три рази, чи буде погода, чи ні. Ну і нарешті вчора увечері заспокоїлися, що погода таки буде. У нас все було заздалегідь приготовано і організовано 7 робочих місць-спостережень: і телескопи і фотоапарати, і замальовують хід затемнення діти. На одному столі розставлені фільтри, вони спостерігають через них. Механічна модель у нас графічна побудована, показують хлопці, чому відбувається затемнення і як. Презентація комп'ютерна. Є у нас тут програма на комп'ютері, яка моделює хід затемнення. Як справжня машина часу”.

Віктор Ганус також зауважив, що у фінансовому відношенні це все виражається незначною величиною, а головне — любов до науки.