Маршрут розпочинався з перевалу між селами Вишка та Люта Великоберезнянського району, а завершився в с. Кострино. Дорогою око милували ранньоквітучі червонокнижні види рослин та джерела смачної води.
Погодні умови дозволили насолодитися неповторними панорамами вершин нацпарку, полонин Рівна, Остра та Лютянська Голиця. З вершини гори відкриваються неповторні краєвиди на правобережну частину парку: хр. Стінка (1019м), г. Голаня (854м.), г. Черемха (1130м), г. Плішка (1066м), г. Тарниця (1346м), г. Кременець (1211м), г. Мала Равка (1303м), г. Яворник (1017м). Значна частина лук вкрита кущиками чорниці. Влітку тут переважає різнотрав’я.
{g}
Вдалося віднайти печеру розломного походження, де, як стверджують знавці, колись переховувалися розбійники. Нині ж це місце проживання кажанів, яких вдалося зафіксувати на фото. Вхід в печеру досить вузький, а сама печера заглиблюється у схил на декілька десятків метрів.
Із кількома привалами, адже віковий діапазон подорожуючих був досить широким (найстаршому – 80, наймолодшому – 11 років), долаємо шлях від печери до вершини гори, на схилах котрої розташований гірськолижний комплекс з крісельними витягами. Зараз він не працює, а в зимовий період ним лижники дістаються до вершини гори. Саме схилами гори, що ведуть вздовж усієї лінії витягів спускаємося у с. Кострино. Тут в середині села на пагорбі знаходиться церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка належить до видатних пам’яток української архітектури 18ст. Церква була збудована в Сянках на Львівщині в 1645 р., як класична бойківська, тризрубна, триверха споруда з домінуючим центральним верхом. У Кострино перевезена в 1703 р. Церква представляє великий інтерес як перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.