Зранку сивочолі ветерани та молоді учасники бойових дій, діти, громадськість, представники влади та правоохоронних структур відвідали пам’ятники "Україна – визволителям", що поблизу кордону зі Словаччиною, та монумент "Добровольцям Закарпаття – учасникам Другої світової війни» на площі Кирила та Мефодія. Схилили голови під звуки гімну України й під урочисті марші поклали квіти – в знак пам'яті, яка не згасає. У небо відзвучали постріли салюту шани…
Головне ж дійство дня розпочалося на Пагорбі Слави. Взяти участь у мітингу-реквіємі краяни прийшли громадою – з великою кількістю дітей та незліченною кількістю як живих квітів у руках, так і червоних маків на грудях. Європейським символом – Маком Пам'яті – закарпатці відтепер вшановують полеглих у Другій світовій війні, він також є й символом примирення – День якого разом з демократичною світовою спільнотою ми відзначали учора, 8 травня. Закарпатські діти, творчі колективи, волонтери, усі небайдужі, влада постаралися, щоби в ці дати маки були на вбранні кожного краянина, і красиві рукотворні знаки роздавали учасникам заходів. Під час мітингу-реквієму звучали і вірші, і пісні, а головне – слова подяки тим, хто подарував нам перемогу, а значить, життя.
Ушанувати великий день та пам'ять воїнів і жертв війни на Пагорб Слави прийшов голова Закарпатської ОДА Василь Губаль, голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко, військові, у тому числі учасники АТО, представники міської влади й сотні родин – дітей, онуків, правнуків тих, чиї долі опалила Друга світова.
Володимир Чубірко, вітаючи присутніх, відзначив: "Ціною неймовірної самопожертви ті, хто став тоді до борні з ворогом, зупинили завойовницьку ходу нацистської військової машини смерті і відвоювали для нас, ваших дітей і онуків, найцінніше – свободу. Але так сталося, що через сімдесят років вашим онукам і правнукам довелось знову взяти в руки зброю і відстоювати свободу і незалежність рідної землі. Боляче усвідомлювати, що на цьому Пагорбі Слави, в багатьох містах і селах нашого краю з’явились свіжі могили захисників нашої Вітчизни. Герої не вмирають і пам’ять про полеглих героїв житиме в наших серцях вічно".
Ветеран Другої світової війни Олег Самойлович, оповівши про те, як з бойовими побратимами йшов до перемоги та де її зустрів від імені тих, хто бачив і війну, і перемогу в обличчя, привітав всіх тих, хто прагне миру зараз і бореться за нього.
Відтак під звуки урочистого салюту квіти лягли до монументу Перемоги. Під час дійства громада схилила голови і перед тими, хто поліг у новій війні та висловили вдячність усім, хто продовжує боронити Україну сьогодні.
Затим учасники заходу мали нагоду поспілкуватися в неформальній обстановці, привітати один одного зі святом Перемоги та пом'янути тих, кого вже нема поруч за традиційними "фронтовими". Ці особливі дні проходять в краї і державі загалом під гаслами "Пам’ятаємо. Перемагаємо". Водночас не менше, ніж слово "Перемога" звучить "Мир" – як перше прагнення всіх українців.
91-річний ветеран, учасник боротьби у підпіллі Іван Бігунець, відповідаючи про питання про свій настрій цього дня, сказав: "Щасливий, що Бог дав мені дожити до цих літ і я бачу ці молоді обличчя на святі на Пагорбі Слави. Мрію, щоби Україна виборола собі кращу долю, здійснила реформи, й хочу встигнути це побачити – краще життя для нашої держави. Але зараз на серці і сум – через те, що темні сили затіяли війну. Молюся, прошу миру…".