Бізнес чи хобі? Сьогодні фермери працюють на власній ініціативі, а держава припинила фінансування програм розвитку сільського господартсва. Ринок збуту продукції не стабільний, тож селяни працюють на свій страх і ризик. Та незважаючи на це, закарпатські землі не пустують.
Пан Іван все життя працював у правоохоронних органах. Доки не вийшов на пенсію думав: служити порядку – це його покликання. Але невдовзі відкрив для себе роботу для душі. Почав вирощувати вдома городину. У парнику працює без помічників, тільки із сином. За сезон чоловіки можуть виростити до 5 тонн огірків.
Згодом пан Іван зацікавився садівництвом. Кілька років тому почав вирощувати на пайовій землі яблуні, невдовзі посадив і груші. Цього року поміж молодими яблуньками висіяв навіть капусту. 10-12 тонн яблук за сезон назбирати не так уже й легко. Пан Іван каже, аби зібрати великий урожай, за рослинами потрібен особливий догляд, а це потребує чималих капіталовкладень. На Виноградівщині земля також не пустує. Її активно засаджують полуницею, облаштовують парники для ранніх овочів – каже Юдіта Петеї. Хоч продукція фермерів і цінується на ринку – ризики залишаються високими, а суттєвої підтримки селяни не отримують. До того ж держава припинила фінансування програм розвитку сільського господартсва, тож фермерство сьогодні більше хобі, ніж бізнес, адже цей вид діяльності фінансово себе не виправдує.
М-студіо