28 лютого 2006 року в Ужгороді засідають депутати і, поміж іншого, традиційно вирішують земельні питання. На порядку денному їх більше десяти, усі стосуються приватизації наділів. Головуючий – тодішній й теперішній міський голова Віктор Погорелов, – пропонує голосувати за усі земельні питання одним пакетом. І більшість обранців це підтримує.
Одне із прийнятих земельних рішень – №868 – стосувалося саме стоянки на вул. Гойди, що межує з історичним кварталом. Тобто, 28 із присутніх 33 депутатів та міський голова, – без консультацій з виборцями, без оголошення публічного обговорення, від імені більше ста тисяч ужгородців вирішили – багаторічна стоянка на Гойди розміром 4 222 кв. м має належати не громаді, а приватному підприємству «Рельєф». Саме тоді – в останній день зими 2006 року, стоянку руками депутатів остаточно забрали від ужгородців.
Тодішня влада навіть не розглядала варіант – продавати цей шмат землі публічно. Наприклад, через відкритий аукціон. Усе зробили кулуарно.
Більше того, фірма «Рельєф» з якось дива отримала преференцію – заплатити за ділянку не одразу визначену ціну – 413 тисяч гривень, а всього лише 30 відсотків від суми. Далі платіж можна виплачувати частинами.
Роком раніше – у час, коли країна переживала події Помаранчевої революції, – у стінах Ужгородської міськради з підприємством «Рельєф» уклали угоду про оренду парковки на 5 років. Це було 1 лютого 2005 року. Але вже через рік орендареві «люб’язно» дозволяють викупити ділянку. Власне, факт оренди й став підставою для продажу без аукціону.
То чому ж міська влада була такою щедрою до «Рельєфу»? Все просто – фірма належить родині міського голови. Нині, згідно з даними Державного реєстру, мале підприємство «Рельєф» перетворилося на ТОВ «Рельєф-7». Засновником та керівником фірми є дружина тодішнього й теперішнього градоначальника – Любов Погорелова.
У часи, коли продавалася стоянка, до засновників «Рельєфу» належав нині уже покійний тесть міського голови – Антоній Белушак. Фірма зареєстрована за адресою – вул. Погорєлова, 3а. Тут знаходиться приміщення, у якому мають юридичну прописку кілька організацій, що належать до власності чи сфери впливу родини Віктора Погорелова.
Погорєлова, 3а. За цією адресою родина міського голови полюбляє реєструвати різні фірми. Наприклад, син міського голови Андрій Погорєлов, депутат міськради, свого часу створив безкоштовну газету «Унґвар», через яку агітував за свою кандидатуру на парламентських виборах. Засновником газети-агітки стало ПП «Унґвар-Таун», прописка якого також на Погорєлова, 3а.
Ми звернулися до міського голови Ужгорода, аби висвітлити його позицію щодо описаних подій. Віктор Погорелов відмовився від розмови тет-а-тет. Але запропонував письмово відповісти на питання. Тож тут й далі викладаємо письмові коментарі, які він передав через свого помічника.
«У 80-х роках земельна ділянка по вул. Гойди, де раніше був майданчик-склад сипучих матеріалів, була надана в постійне користування фірмі «Рельєф», – пояснив міський голова. – Підприємство власним коштом зробило паркан і всю інфраструктуру, необхідну для стоянки. Згодом, після 10 років користування, «Рельєф» подав заявку на викуп земельної ділянки. Оскільки підприємство, вклавши кошти, зробило на цій території суттєві поліпшення, воно мало переважне право на викуп земельної ділянки, тим більше, що інших претендентів, які б подали заявки, що хочуть придбати територію, не було».
{g}
Міський голова вважає, що і ціна продажу була вигідною: «Підприємство заплатило за викуплену територію виходячи приблизно зі 100 грн за квадратний метр, що на той час, з огляду у тому числі й на курс валют, принесло чималий дохід міському бюджету».
Як бачимо, міський голова наголосив, що «Рельєф» вклав гроші в інфраструктуру – себто в асфальт та паркан. Але варто зазначити – стоянка у 90-х роках була платною. Тож, можна припустити, вкладені гроші швидко повернулися власнику паркінгу. Викликає питання й те, як у 80-х роках – періоду СРСР – міську територію отак просто взяли і віддали у користування приватній фірмі. Адже й приватної власності як такої при «совітах» не було. Напевне, не обійшлося без особистих зв’язків – батько чинного міського голови був впливовою людиною в Ужгороді серед тодішньої номенклатури. А саме підприємство «Рельєф», згідно з даними Держреєстру, зареєстровано восени 1990 року.
РОДИНІ ВІДХОДИТЬ Й ШМАТОК НАВКОЛО СТОЯНКИНа Публічній кадастровій карті України видно – навколо основної території уже колишньої автостоянки у вигляді «підкови» розміщується ділянка на 0,1759 га, що має кадастровий номер 2110100000:03:001:0224. Це – шматок простору, який, як видно з Кадастрової карти, «зачіпає» й територію, де ростуть дерева.
На одному із засідань – 24 жовтня 2013 року – депутати теперішньої каденції прийняли рішення №1113, згідно з яким цю міську територію дозволяється продати громадянину Антонію Белушаку. Він, як згадано, – нині вже покійний тесть міського голови. Як видно із Збірного кадастрового плану – додатку до рішення, основна територія стоянки була тоді, 2013-го року, записана також на тестя градоначальника.
На засіданні депутатів у 2013 році Віктор Погорелов не приховував, що квадратні метри йдуть у власність його сім’ї.
Під час розгляду цього питання, один із депутатів – Віктор Щадей – наголосив, що мова йде нібито про зелену зону. На це Віктор Погорелов обурився, і сказав, що у Щадея до нього «особиста позиція». І додав: родина вже 8 років тому купила стоянку і усі охочі можуть там безкоштовно паркуватися. Міський голова висловив переконання – територія парковки, то його особиста річ.
«Я не хотів би, щоб ви особисті мої речі чіпляли. Я ваші не чіпляв ніколи!», – дорікнув Погорелов Щадею. Останній, до слова, керував його виборчою кампанією та перші два роки каденції працював секретарем ради.
«Ваша особиста річ – це земля міста? Чи що?» – відповів Щадей.
«При чом тут особиста річ? Викупили ми ділянку давно уже! – зірвався міський голова. – Мою сім’ю не чіпай, будь ласка. У Андрія, он уже у сьомому поколінні живуть тут усі його родичі і, до речі, земля належала його діду там, словаку! Тобі доводжу до відома».
Відтак депутати міськради переважаючою більшістю голосів – 47 карток «за» – дозволили продати землю тестеві міського голови.
47 із присутніх обранцівв проголосували «за». А саме рішення №1113 викликає підозри. По-перше, у міськраді в оприлюдненому рішенні детально приховали кадастровий номер ділянки. Напевне, аби якнайменше людей дізналося, де конкретно знаходиться продана територія.
По-друге, у документі йдеться, що на ділянці нібито незавершене будівництво. Журналісти кілька разів обійшли паркан – жодного незавершеного будівництва не виявлено. Та й взагалі – яке може бути будівництво на ділянці, зважаючи на її географічну конфігурацію – вздовж паркану у вигляді «підкови»? Єдине, що ми побачили: металевий кіоск на залитому в землю фундаменті.
І у цьому випадку покупець – покійний тесть очільника міськради, – отримав преференцію: заплатити одразу лише 50% із ціни 367 тисяч гривень. Решту можна частинами. Перш, ніж продати територію, депутати дали дозвіл, проводити її оцінку. Про це йдеться у рішенні №596 від 20 червня 2012 року. У той час в країні вже діяв Закон «Про доступ до публічної інформації» і рада зобов’язана публікувати документ. Втім на офіційному сайті міськради прийняте рішення відсутнє й дотепер.
На офіційному сайті міськради масово відсутні «земельні» рішення
ДОКУМЕНТИ ПРО ОРЕНДУ БЕЗСЛІДНО ЗНИКЛИНа фактичній території автостоянки було «викроїно» ще третій, маленький шматочок ділянки – на 36 квадратних метрів. Коли глянути на Публічну кадастрову карту, то вона показує теж на те місце, де розташовано згаданий МАФ на фундаменті.
У 2006 році тодішній начальник управління майнової політики міста Віктор Мартин (нинішній депутат міськради, який пройшов як представник Партії регіонів) уклав договір про оренду шматка діляночки із багатопрофільним малим підприємством «Пом-нім». Яке, як виявилося, зареєстровано за уже знайомою нам адресою – вул.Погорєлова, 3а.
Тож сама адреса свідчить, хто реально стоїть за «Пом-нім». А на яких умовах ця фірма користувалася муніципальною землею? Скільки платила за неї? Це можна було б дізнатися із договору оренди, але… Його немає. «Повідомляємо, що вказаний договір в матеріалах Департаменту міського господарства Ужгородської ради не зберігся», – повідомив в.о. директора цієї структури Олександр Костенчук. Яким чином інформація про майно громади зникла зі стін міськради? Це вже питання доведеться адресувати правоохоронцям.
РОДИНА ПРОЩАЄТЬСЯ ЗІ СТОЯНКОЮ. ЗА 2 МІЛЬЙОНИВ Ужгороді на одній із центральних вулиць – Швабській, – 2012-го року бруківку замінили на асфальт. Саму бруківку міський голова вирішив чомусь зберігати на власній автостоянці. Цікавий момент – бруківку вивезли на територію парковки одразу ж, а договір про відповідальність за її зберігання укладено лише через два роки – 8 січня 2014-го. Тобто, цілих два роки з відома міського голови та тодішнього директора Департаменту міського господарства Олексія Касперова муніципальна бруківка лежала на приватній території невідомо на яких підставах. Відтак виникає питання – а чи весь камінь довезли до стоянки? Чи за два роки ніхто не забрав кудись частину, наприклад – на власне обійстя?
У нашому розпорядженні є договір зберігання, підписаний керівником Департаменту міського господарства О.Касперовим та представником ТОВ «Рельєф-7» – головним бухгалтером О.Гайдошом. Документ підписаний, нагадаємо, у січні 2014 року. Тобто, в той час стоянка ще належала фірмі, засновником якої є дружина міського голови.
Із травня 2014 року власником ділянки, повідомили нам в Держархбудінспекції в Закарпатській області, стала громадянка Ольга Гозда. У липні 2014 року муніципальну бруківку перевезли із вул. Гойди на інше місце на зберігання.
До слова, у лютому 2014 року Віктора Погорелова депутати міської ради на хвилі Революції Гідності звільнили з посади. Тож, напевне, у градоначальника був час зайнятися питанням продажу стоянки. Під кінець 2014 року, після рішення Ужгородського міськрайонного суду, Віктор Погорелов знову почав працювати на посаді міського голови. А це, серед іншого, зобов’язує й декларувати доходи.
У декларації за 2014 рік вказано: дружина міського голови від відчуження рухомого та нерухомого майна отримала 2 мільйони 40 тисяч гривень.
Ми прямо запитали міського голову – чи це мільйони за стоянку? На що письмово отримали таку, досить розмиту відповідь: «На жаль, передчасно пішов із життя мій тесть, який залишив певний спадок моїй дружині і все це відображено в декларації за 2014 рік, як того і вимагає закон. Декларація розміщена на сайті міської ради Ужгорода, в ній зазначено всі доходи моєї дружини як члена сім’ї, з якою я, як посадова особа, проживаю і веду спільне господарство».
Водночас представник забудовника – Степан Гозда, підтвердив нам, що ділянка куплена у громадянки Любові Погорелової, за, приблизно, 2 мільйони.
ПРОСТОРУ СТАЄ МЕНШЕОтже, як бачимо, бюджет отримав від відчуження ділянки з парковкою на 4 222 кв. м. 413 тисяч гривень. А дружина міського голови – уже приблизно 2 мільйони.
Близько півтора мільйони – ось різниця, яка могла опинитися й в бюджеті міста, а не в активі родини міського голови. А це – гроші на нові дороги, інфраструктуру, лавиці, освітлення… Якби ділянку продавали публічно, може б і знайшовся покупець, що дав би й більше 2 мільйонів.
Хоча, можливо, наділ й не треба б продавати зовсім? Може варто б залишити парковку, врахувавши, що центр Ужгорода переповнений автівками? А може на території стоянки доцільніше б облаштувати новий парк чи площу з лавицями й фонтанами?
Такі ініціативи місцеві лідери демократичного спрямування, зазвичай, відкрито обговорюють з виборцями. Але в Ужгороді у контексті забудови парковки на вул. Гойди ці питання вже не дуже актуальні. Адже тепер ділянка де-юре приватна власність. Забудовник готується до роботи. Схоже, вільний простір у центрі міста залишиться лише на світлинах.
Небо із цього ракурсу невдовзі закриє новобудова. На цьому місці могла виникнути, наприклад, нова площа. Але на старті будівництво.
Юлія Дуб,
Ярослав Гулан
Бюро журналістських розслідувань
«Варто ЗНАТИ!»
для СorruptUA.org