Вершина Піп Іван є однією найвідоміших Карпатських вершин. Гора входить до найвищого і найпривабливішого для туристів гірського хребта в Україні – Чорногори. Однак ця вершина стала відома навіть не через шалено красиві гірські пейзажі і безкраї вільні простори, а завдяки Білому Слону. Що ж робить цей слон серед холодних карпатських вершин.
Особливості місцяКоли читаєш назви різних гір на Чорногорському хребті і підходиш до гори Піп Іван здається: «Ну тут вже точно все зрозуміло. Мабуть, тут жив якийсь відомий піп і звали його Іван». Та ні, не все так просто. Власне така назва з’явилась після радянської окупації краю, тоді ж виникла і легенда про священика Івана, що на свято Купала водив людей на гору збирати лікувальні трави.
Насправді ж давньою назвою гори є – Попіван. Саме ці слова переклали на свій лад російськомовні червоноармійці. Оригінальна назва походила від того, що на вершині завжди дуже гучний і сильний вітер, що наче співає свою дику і шалену пісню.
Вершина увінчана великою кам’яною спорудою, на перший погляд, не зовсім зрозумілого призначення. Цією спорудою є стара метеорологічна обсерваторію, яку за часів відновленої Речі Посполитої (міжвоєнної Польщі) називали Білий Слон. Воно й не дивно, зважаючи на те, що споруда взимку обростала снігом і льодом, перетворюючись на своєрідного замороженого велетня, наче останній з мамонтів помер тут, на вершині, а лід залишив для нас його кістки.
{g}
Хоча існує і простіше пояснення такої назви. Деякі науковці вважали будівництво в такій важкодоступній місцевості дорогою і безглуздою забавкою, містерією, пише
Стежками.ком. Білий слон був для них вираженням чогось масивного, дорогого і абсолютно непрактичного з точки зору науки.
Як би там не було, у 1935 році Міністерство повітряної оборони Польщі взялося за будівництво обсерваторії на горі. За рік було закладено перші камені в основу будівлі і розпочались основні роботи. Основна перешкода було у тому, що найближча залізнична станція, Ворохта, знаходилась за 70 кілометрів.
Звісно ж всі будівельні матеріали, обладнання, інструменти і тому подібне, доводилось виносити на вершину двохкілометрової гори самотужки. Дещо доставляли кіньми, дещо несли в руках чи на спині. Часто важку роботу покладали на жителів місцевих гуцульських сіл, цих старовинних жителів гір, що наче гірські кози долали важкий шлях нагору і вниз без небезпеки для власного життя.
Обсерваторію буквально збирали по крупинках з цілого світу. Основний її каркас, споруда у формі латинської букви L, створювався з місцевого пісковику, його видобували прямо на вершині ,відриваючи з розташованої там скелі. Щоб утеплити будівлю, її зсередини прокладали панелями з коркового дерева. Це дерево доставлялося морем через Гданськ до Варшава, а звідти- залізницею до Ворохти, кіньми- до околиць гори, а далі на руках.
Серцям цієї наукової споруди був її астрограф. Його замовили в Единбурзі, звідки він пройшов свій шлях море, залізницею і людськими руками аж до самої вершини. Це була найцінніша частина обсерваторії, основний її прилад, власне для якого все це й будувалося.
Згодом обсерваторія пережила світову війну. Звичайно цінне обладнання з неї зняли, а те, що залишилось, розібрали місцеві жителі. Зараз залишився лише кам’яний каркас, пустий і самотній. Там гуляє холодний вільний вітер, капають конденсовані каплі сотень дощів. Та Білий Слон продовжує стояти на своєму постаменті, а під ним розлягаються глибокі сіро-зелені (чи сріблясто-білі, залежно від пори року) полонини, і лише зрідка люди згадують про своє забуте творіння.
Поради незнайомцюНа горі холодно і вітряно цілий рік, тому краще сходження здійснити в теплу пору, взявши з собою трохи теплого одягу. По дорозі буде достатньо багато місць, де можна заночувати. Дехто пробує це зробити в самій обсерваторії хоча ідея не найкраща, там завжди сирість і гуляє вільний вітер.
Як добратися?Найкоротшим виходом на цю гору є шлях з Дзємброні. Від траси Ільці - Зелена до села - 4,5 км. Дорога йде вздовж потоку, на 2-му кілометрі - трельовочний майданчик. Початком підйому з Дзємброні є автобусна зупинка.