«ДЕ СМІХ – МОВЧАТИ ГРІХ»Під такою назвою побачила світ четверта збірка гумористичних віршів (їх у нього вже 12) Йосипа Лемка, активіста й одного з керівників Ужгородського культурно-просвітницького товариства ім. О.Духновича, члена Національної спілки журналістів України, лауреата обласної літературної премії ім. А.Павловича.
У них автор у стилі закарпатського народного гумору ущипливо й дотепно відгукується на сучасні суспільні відносини в державі («З автоматом у руках», «Пінзія на єден сапог», «Бізнес і кадри», «Кнопкодави» та інші), незлобливо усміхається зі вдачі земляків, іронізує й жартує з тих чи інших їх вад («Надумався дід женити», «Подарок директору», «Заява секретарки», «Пропала коза», «На пляжі»…), сміється над окремими звичками, вадами. Зауважу, що сміх Лемка доброзичливий, поблажливий, прихильний. Навіть там, де, коли йдеться про людей безвідповідальних, лінивих, неуків, як на мене, варто застосувати сарказм, автор бере таких на кпини, дотепно жартує з них.Гумор автора на побутову тематику відтворює комічне у родинних стосунках, поведінці та вчинках дітей і дорослих, їх пристрасті, риси, неприйнятні з позицій моралі й етики.