А працюють тут дуже навіть цікаві особистості! До прикладу, Марина Тафій — молода матуся, аспірантка-біолог, член відбіркової комісії на рідному факультеті. Дівчина має особливий спосіб вираження емоцій — виливає їх на полотні, малюючи картини для себе та друзів. Проте це не єдине, чим захоплюється молода мама. Про це ми й поспілкувалися.

З чого почалося для Вас малювання?— Дуже любила малювати з дитинства. Не думаю, що маю до цього якийсь особливий хист. Просто люблю. Для мене це спосіб розрядитися. Кожен по-своєму знімає напругу. Я — так. Подобається усамітнитись за мольбертом, придумувати якийсь сюжет, щось малювати. Спеціально я ніде не вчилася. Малюю так, як відчуваю.

А почалося все під час вагітності. Років 5 тому серйозно озброїлася приладдям, полотнами, фарбою. Чоловік підтримав цю ініціативу, бо розумів, що жінці під час вагітності потрібно на щось спрямовувати енергію, чимось займатися. Дуже гарно малює мій тато. І хоч працює будівельником, душа в нього лежить до малювання.

А ще мені подобається розробляти дизайн інтер’єру. Це, мабуть, татові гени. Постійно придумую, як би змінити щось удома, а чоловік це намагається втілювати в життя. Умію навіть матеріали для ремонту підбирати.

Скільки часу йде на виконання однієї роботи?— Помітила, що коли намалюю щось швидко (за декілька днів), то ця картина мені подобається більше, ніж та, яку я через деякий час виправляю чи переробляю. Очевидно, перший погляд найбільш удалий.

Сюжети Ви придумуєте самостійно. А що найбільше подобається малювати?— Оскільки я біолог, найбільше люблю малювати квіти. Ідеї подає саме життя. Наприклад, на весілля до куми, що було навесні під час цвітіння сакури, довго шукати ідею не довелося. Взагалі я імпульсивна людина, тому ідеї приходять миттєво.

Можете все покинути і побігти втілювати ідею в життя?— Буквально все — ні. Але бувало, що гуляли на вулиці й поверталися додому раніше, ніж планувалося. Бувало й серед ночі натхнення приходило. Коли не спиться, йду переключати свідомість.

Як часто приходить муза?— Все залежить від настрою. Часто надихають син з чоловіком. Створила кілька десятків картин. Ніколи не виливаю на полотно поганий настрій. Коли мені погано, все валиться з рук. Тоді хочеться сховатися від усього світу. Не виходить нічого робити, та й не хочеться.

Зараз кожному вкрай необхідна розрядка. Цього року через трагічні події в країні в мене не було дяки ні до чого. Не могла ні їсти, ні пити, ні думати про щось інше… Дуже болісно переживаю ці події. Про малювання колеги нагадали.

До речі, як ставляться друзі та колеги до Вашого захоплення?— Вони, звичайно, підтримують мене. Часто просять зробити щось для них. Дивуються, як мені вистачає терпіння. Думаю, якби це була робота, до якої мене би змушували, можливо, я б і не встигала, і не мала би бажання цим займатися.

Не шкодуєте розлучатися з роботами, адже вкладаєте в них душу?— Не шкодую ніколи. Мабуть, саме тому, що вкладаю в них душу. Завжди позитивно налаштована, коли роблю для когось подарунок на конкретну тему, малюю з думкою про цю людину. Тим більше, що малюю для близьких і свої роботи можу потім побачити у них вдома. Намагаюсь зображати все в яскравих барвах.

Чи думали коли-небудь змінити професію?— Зараз в нашому університеті з’явилася новинка — перехресний вступ. Навіть думала кудись подати документи, але, напевно, довго думала. Можливо, життя само внесе свої корективи. Бо зазвичай у мене так і стається: доля спрямовує у потрібне русло.

Зараз мені дуже подобається займатися генетикою і фізіологією. Для розрядки добре помалювати. Цікаво з дитиною розкласти ватмани по всій квартирі й пофантазувати, іноді й подурачитися, вимастивши руки. Коли син був меншим, одного разу обмалював мені червоною фарбою всю кухню.

Творчі люди рідко зупиняються на чомусь одному. Маєте й інші хобі?— Люблю робити прикраси для дому — елементи декору. Зробила різні фоторамки, задекорувавши їх під старовину. Часто надихаюся ідеями з інтернету, додаючи щось своє. Ще роблю натуральне мило. Вирішила, що треба зменшити вплив алергенів та хімічних засобів на здоров’я моєї дитини. Тому зробила натуральне мило і шампунь. Воно виходить дорого, але здоров’я дорожче. А в юності ще й писати любила.

P. S. Марина дуже приємна й надзвичайно скромна молода жінка. З нею легко та цікаво спілкуватися. Захотілося, звичайно, глянути й на роботи. Моєму здивуванню (і повазі) не було меж, коли, трохи розгубившись, моя співрозмовниця повідомила, що віддала всі свої картини на благодійність, аби допомогти нашим захисникам в АТО. Через це мало які з робіт може продемонструвати, бо просто не фотографує їх.

До речі, після нашої розмови в дівчини з’явилась ідея створити щось на патріотичну тематику. І хоч під час війни музи мовчать, Маринина, здається, заговорила, аби допомогти.

Ксенія Шокіна для Медіацентру УжНУ