Приємно, коли діти лягаючи спати, і не мали бажання витягувати телефон, бо їм цікавіше було згадувати те, що пройшло. Уже вчетверте із благословення правлячого архієрея відбувся літній дитячий табір «Крапелька любові», яку організовує Свято-Покровський чоловічий монастир що у селі Ракошино. Особливістю «Крапельки любові» є те, що вона єдиний наметовий табір у нашій єпархії. Отож 5 днів на свіжому повітрі, готування їжі на відкритому вогні, виживання у диких умовах – все для того, аби побачити Божий дотик у всьому, що є навколо нас. Давайте по порядку. Команда організаторів була чисельною і знаковою: настоятель монастиря, архімандрит Митрофан, архімандрит Мілетій, благочинний монастиря, архімандрит Лаврентій, насельник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, ієромонах Нікон, з Ракошинської обителі. Допомагали їм троє кухарів, студенти УжНУ, медичний персонал та спеціально запрошені для цього гості. Серед них майстриня хенд-мейду Крістіна Різак, вчитель-дефектолог, тифлопедагог Тетяна Мамедівна. Розпорядок дня, як завжди, традиційний: підйом, умивання, зарядка, сніданок, біблійний урок, майстер-класи, таборові ігри, квестування, вечірні посиденьки, молитви. Загалом на день, кожен із крапельчан мав всього три години вільного часу. 45 дітей на весь період були поділені на три групи, перебуваючи у яких, вони вчилися тим чи іншим розвиваючим напрямкам. Так, цього року, у творчих майстернях крапельчани виготовляли солом’яні іграшки та оздоблювали посуд технікою деку пажу. Друга майстерня була художньою, де вони вчилися малювати картини у техніці монотипії. Третій майстер-клас був «Медичним»: правила надання допомоги при різних ушкодженнях, опіках, укусах, вимірювання тиску, накладання джгутів на пов’язок.
Тут можна було почути чимало корисної інформації. Традиційно, біблійний урок проводив архімандрит Лаврентій. Теми порушувалися різні, від правил поводження у храмі, до церковної ієрархії. Підсумок таких уроків був проведений на одному з етапів квестування, де в інтелектуальному конкурсі команди змагалися на швидкість та правильність відповідей. Ще одним новаторством цього року став німий театр. Важливо те, що завдання, які отримували команди упродовж табору вони повинні були виконувати самостійно, без допомоги вожатих. Два види спортивних естафет на день, окремі інтелектуальні конкурси, робота у команді та прояв себе, як особистості – організатори намагалися охопити за короткий період багато аспектів роботи. Щоранку та щовечора молитви біля ікони Божої Матері, перегляд мультфільмів на біблійну тематику, співи, запитання та відповіді, спілкування із священиками… багато чого було для діток вперше. Бо не кожен спав у наметі, мив посуд та 100 літрові казанки у річці. Багато з них зрозуміли, чого вартує їжа, коли воду для її приготування треба приносити з лісу, а дрова рубати самостійно. Саме такі речі, часом без відсутності слів, вчили їх багато чому.
Упродовж табору, до крапельчан навідувалися і гості. Серед них аніматори, що проводили психологічні ігри на розвиток навичок працювання у команді, терпимості, підтримки одне одного, мовчанні, поступливості та позбавленню агресії. Але найочікуванішим став приїзд зіркового гостя: відомого актора Олександра Кобзаря, виконавця однієї з головних ролей у фільмі «Поводир». Автографи, селфі, історії про те, як не гнатися за славою та успіхом, як зберігати простоту. Олександр не просто став для них людною з екрану, вони грали футбол, робили спільно зарядку, змагалися у креативності. Він дав прекрасний урок щирості для усіх. Ми не описуватимемо того, як родинно проходили наші вечірні посиденьки, як усі ховалися від дощу, як модним стало допомагати дівчатам і пропускати їх першими з виходу з намету.
Ми не розповідатимемо, як змінювалися ті, хто вперше в житті одягнув на голову платочки під час молитви. Як ми вчилися не засуджувати за слабкість, а підійти і допомогти, чи просто підтримати. Ігри на точність, розвиток моторики, уважності, координації, наполегливості та витривалості. Було приємно, коли діти лягаючи спати, і не мали бажання витягувати телефон, бо їм цікавіше було згадувати те, що пройшло. Наша родина крапельчан, із милістю Божою, дуже успішно провело цей табір. Успішно не через те, що діти побували в іншій атмосфері, а через те, що вони отримали купу нових навичок, які стануть їм у нагоді в повсякденному та церковному житті. Цей рік був тільки розминкою перед наступним. І, надіючись на Боже благословення, ми запрошуємо усіх охочих наступного року, на перший ювілей крапельчан – 5 років. Програма обіцяє бути неймовірною. Тому, ми будемо готуватися, а ви готуйте свої серця до зустрічі з нами наступного року.