Але культовий карпатівець, повернувшись на рік до колись рідного клубу, в Ужгороді радше загубив свою кар’єру остаточно. Утім, не поспішайте звинувачувати В’ячеслава Вікторовича у байдужості до футболу краю, в якому йому випало щастя працювати. У своєму останньому інтерв’ю офіційному сайту клубу пан Грозний після ґрунтовної аналітики про “качок у ЗМІ” й “замовних тузиків на трибунах” несподівано, наче той епічний персонаж, який повертався з полювання і вирішив допомогти “міліцішті”, згадав про долю власне закарпатського футболу. Далі, увага, фраза для цитатника: “Якщо Нестор Шуфрич відмовиться від фінансування “Говерли” – професійного футболу на Закарпатті не буде”. Біда. 

Що й казати, біда. Усі ці кілька сотень постійних відвідувачів ужгородського стадіону “Авангард” сильно сумуватимуть. Панові Грозному перед тим, як ось так безсердечно лякати людей, вартувало б поїздити мальовничими закарпатськими глибинками. Подихати гірським повітрям, освіжитися в Тисі, а заодно й відвідати кілька матчів чемпіонату області в умовних Ясінях чи Рахові. Для заслуженого тренера України і Росії стане великим одкровенням, що людей на поєдинках місцевих “Говерли” та “Карпат” збирається майже стільки ж, як на іграх перейменованого в ту ж “Говерлу” елітного колективу. 

Та й атмосфера часто жвавіша. Не лише на трибунах, а й на полі. Бо люди грають не стільки за гроші, скільки для себе й для тих, хто прийшов на них подивитися. А то наче й аматори. Зрештою, а футболісти ФК “Говерла” (Ужгород) хто? Як відомо, професіоналами іменуються ті, хто за свою працю отримує гроші. Коли востаннє бачили зарплатню футболісти, яких зараз тренує пан Грозний? Слово самому В’ячеславу Вікторовичу: “Тренерському штабу боргують зарплатню за 14 місяців, востаннє нам заплатили борг за червень 2014 року. Думаю, що з кількома гравцями розрахувалися повністю, з іншими домовилися”. Виходить, що зовсім не професійний клуб завдяки сімейству Шуфричів на Закарпатті існує. У ліпшому разі – аматорський, який грає серед професіоналів. І роблять при цьому Нестор Іванович разом із батьком і сином області велику послугу. То тим, що залякують фанатів на трибунах і розповідають, які їм “заряди” можна використовувати, а які не бажано? Чи тим, що вже сам В’ячеслав Вікторович називає тих кілька сотень людей, які з нудьги чи бажання подивитися на суперників “Говерли” заходять на “Авангард”, “замовними тузиками на трибунах”? За великим рахунком, у цивілізованій країні клуб на кшталт “Говерли” вже давно був би розформований, а його власники відповідали б перед судом за свідоме небажання платити своїм підлеглим зароблене. Про допуск такої команди до змагань взагалі мови не було б. 

Причин безліч і найголовніша у вигляді величезних хвостів по заробітній платі на поверхні. Скільки судів треба виграти Олександрові Севідову, щоб пан Шуфрич нарешті відволікся від спроб “спасєнія страни” і подбав про земне? У своєму недавньому блозі колега Ігор Семйон, резонно запропонувавши футбольному клубові “Говерла” взяти приклад із колег за донецьким “Металургом” і припинити існування, розповів про “родзинку”, з якою стикаються журналісти під час матчів на “Авангарді”. Виявляється, таке поняття як wi-fi на цьому стадіоні Прем’єр-ліги відсутнє взагалі. Що ж, відкриваємо регламент змагань сезону-2015/2016. Стаття 10, пункт 6, частина 4.12 гласить, що місце змагань має бути обладнаним “спеціальними місцями для журналістів (ложею преси), у кількості не менше 50, столами (з можливістю розміщення на них ноутбука), електричними розетками та доступом до мережі Інтернет”.

 В обласному центрі, де журналістське посвідчення має кожен йовбак, до цих слів вартувало б поставитися з максимальною повагою. Та зась. І найсмішніше, що закривають очі на такі “дрібниці” й відповідальні особи з Федерації футболу України. Зрештою, регламент в нашій країні – поняття гнучке. Здавна зрозуміло, що дотримуватися його не обов’язково. Якщо навіть на поєдинках єврокубків на київському стадіоні “Динамо” wi-fi, складається враження, роздається з телефону керівника прес-служби, то Несторові Івановичу і Олександрові Нестеровичу в Ужгороді взагалі можна не турбуватися ні про що. Узагалі, перед такими людьми як В’ячеслав Вікторович Грозний капелюха треба знімати на кожному кроці. Безкорисливий, він мало того, що працює безкоштовно вже понад рік, то ще й оди співає людям, які хоч і не платять йому грошей, але так само безкорисливо, нічого з того не маючи, радують Закарпаття високоякісним професійним футболом. Зрештою, ґратулює не лише панам Шуфричам. 

В’ячеслав Вікторович – то мудрий педагог, який теж безкоштовно взяв на себе важку нішу виховання багатьох молодих динамівців, у прямому ефірі дякує за юного футболіста “Шахтареві”, а заодно й пропонує “гірникам”, дніпрянам й іншим бажаючим теж відправляти талантів до нього. Воїстину, ФК “Говерла” – унікальне для сучасного футболу явище, своєрідний футбольний “Карітас”, який є прикладом соціального служіння, гуманітарної допомоги і людського розвитку… …Нехай вибачить мене католицька благодійна конфедерація за використання їх доброго імені в цьому іронічному контексті. -