Село Торунь знаходиться в північній частині нашого району на відстані 22 км від районного центру – селища Міжгір’я. Тут знаходиться Торуньський перевал (931 м), пам’ятка архітектури ХVІІІ ст. – дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці. Найціннішим багатством села є чесні, працьовиті і доброзичливі люди. Бесіду про проблеми і перспективи розвитку села Торунь ведемо з головою села Ганною Головкою.
Наша довідкаГоловка Ганна Федорівна народилася 14 липня 1959 року. Після закінчення навчання в Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі вступила до Львівського сільськогосподарського інституту, який закінчила у 1988 р., здобувши спеціальність вченого агронома. З 1984 по 1988 рр. працювала агрономом, а невдовзі – головою профкому в колгоспі «Нове життя». Від 3 вересня 1988 р. - голова села Торунь.
Добрі справиЗа період роботи на посаді керманича села зроблено чимало:
•В 1993 р. у селі Лопушне (відноситься до Торуньської сільської ради) збудовано і відкрито школу І-ІІ ступенів.
•Амбулаторію перенесено в нову будівлю, де в 2010 р. проведено ремонт в рамках реалізації спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громадян».
•У 2010 р. здійснено капітальний ремонт дитячого садка із заміною вікон і дверей.
•В даний час проводиться ремонт із заміною вікон і дверей в адмінбудинку сільської ради з метою енергозбереження.
Недопрацювання
Лопушнянській ЗОШ І-ІІ ст. було надано статус НВК, тобто планувалося відкрити дитячий дошкільний заклад у приміщенні старої початкової школи. Вже й було замінено вікна і двері, як будівлю передали на баланс районного відділу освіти. Тож відкриття дитячого садка затягнулося вже на п’ять років.
У Верхньому Торуні закрито початкову школу із-за аварійного стану приміщення.
Зволікати з цими питаннями не треба, тож в майбутньому їх треба вирішити і зробити все можливе, щоб ці установи функціонували.
Проблеми села
Найбільшими проблемами не лише нашого села, а майже всіх населених пунктів району є забруднене довкілля і стан доріг.
На території села немає санкціонованого сміттєзвалища, відсутня і земельна ділянка під нього, яка б відповідала вимогам відповідних контролюючих органів. Тому питання з вирішенням побутових відходів залишається на ентузіазмі жителів. Якщо навіть і встановити контейнери для пет-пляшок, то через тиждень-два вони наповняться різним сміттям, яке не буде куди вивезти. Єдиним можливим варіантом по боротьбі із забрудненням довкілля є створення переробного заводу. Якщо люди кардинально змінять свою свідомість, зрозуміють негативний вплив забруднення природи, що завдає шкоди і їхньому здоров’ю, то в них, гадаю, не з’явиться бажання щось викинути в річку чи на вулицю.
Для прибирання придорожніх та прибережних смуг сільська рада постійно залучає громадян, які зайняті на неоплачуваних громадських роботах. Щорічно учні шкіл залучаються до суботників, під час яких впорядковують пришкільні ділянки.
Ще однією проблемою є незадовільний стан доріг. Дорога державного значення Долина-Хуст перебуває на фінансуванні обласного управління автомобільних доріг. Жителі села неодноразово її перекривали. Такий жест непокори підтверджували тим, що вже протягом декількох років на цій частині дороги не проводилося ремонту, навіть не було його спроб. Минулого року перекриття автомагістралі результатів як таких не дало, оскільки погодні умови – дощ і заморозки, не дозволили якісно провести ремонтні роботи. Однак жителі села вирішили не здаватися, і вже 22 червня цього року також блокували дорогу. На вимогу жителів начальник служби автомобільних доріг в Закарпатській області Михайло Попович пообіцяв її відремонтувати і вже наступного дня розпочали роботи з Торуньського перевалу. Станом на сьогодні залишилося впорядкувати ще більше 3-х км автомагістралі.
Потребують капітального ремонту і сільські дороги Торунь-Присліп та в Лопушному. За рахунок бюджету сільської ради споруджено два дерев’яні мости в Лопушному та проведено поточний ремонт в урочищі Бранища.
Зайнятість населенняУ нас чи не кожен третій – пенсіонер, але навіть працездатні далеко не всі мають стабільний заробіток. Зовсім мала частка населення працює в соціальній сфері (школах, ДНЗ та амбулаторії). У нашій державі необхідно легалізувати бізнес. На території сільради діє Лопушнянське лісництво (лісничий Юрій Атаманюк), де, до речі, працевлаштовано понад 20 осіб. Але прожити в наш час на пенсії чи зарплати важко. Багато чоловіків змушені виїжджати на сезонні роботи за кордон. Жінки в основному займаються домашнім господарством. У літній період сім’ї поповнюють свій бюджет за рахунок збору і продажу дарів природи – ягід та грибів. Проте через погані дороги потік автотранспорту зменшився, і відповідно зменшилася кількість покупців. Пріоритетним напрямком розвитку села може стати туризм. Наприклад, приватний підприємець Сергій Стецюнич викупив старе приміщення лікарні для будівництва готельно-туристичного комплексу.
Позиція щодо об’єднання громад«Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» в нашому районі планують створити п’ять територіальних громад, що до економії державних коштів аж ніяк не приведе. Навпаки, видатки збільшаться. По-перше, зросте штат працівників. Адже відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», кожна така територіальна громада матиме фінансовий відділ, міліцію для охорони і забезпечення порядку, старосту тощо. По-друге, належним чином треба обладнати адмінбудинки.
Територіальну громаду з центром у Торуні потрібно залишити. Якщо вже йде мова про об’єднання, то найбільш вдалим було б об’єднання Торуна з Прислопом. Так склалося історично, що при будь-якій владі у нашому селі знаходилася сільська рада. Такий варіант обумовлений наступними обставинами: в рази менша територія, ніж територіальна громада з центром у Міжгір’ї чи Майдані; обладнаний належним чином адмінбудинок; в нас навіть є приміщення для пожежного депо», – наголосила пані Ганна.
Життєва порада«Головне – любити свою роботу, відстоювати село і захищати жителів. Іноді не так матеріально треба когось підтримати, як морально. Село – це велика родина, де нема ні чужого горя, ні чужої радості. Разом святкуємо весілля і появу нового громадянина на світ, разом відправляємо літнього в останню путь. Переймаємось, якщо хтось занедужав. Кожної неділі йдемо до церкви і дякуємо Богові за прожиті дні, просимо благословення і миру нашій землі. Ось що є головним багатством, якого в нас ніхто не відбере. Ці почуття можна лише примножувати і передати наступним поколінням. Саме в єдності наша сила. Учасником АТО є наш односельчанин Мастило Ілля Миколайович. Дякувати Богу, що він повернувся додому живим і здоровим. Хочу висловити слова вдячності його батькам і йому особисто за прояв героїзму і патріотизму. Ми пишаємося іменами вчених – вихідцями з нашого села. Це - Ольга Брошняк (Пискач), кандидат філологічних наук УжНУ; Михайло Ледней, кандидат фізико-математичних наук, викладач Київського політехнічного інституту; Іван Тереля – кандидат сільськогосподарських наук, викладач Львівського лісотехнічного інституту», – зазначила голова села Ганна Головка.
Замість висновкуОсь такою була розмова з чуйною, привітною, усміхненою жінкою, очільником мого села – пані Ганною. Вона завжди знаходить час, щоб вислухати і проконсультувати кожного з того чи іншого питання. Так, навіть під час нашого спілкування до Ганни Федорівни з різних питань зверталися односельці. Тому наше інтерв’ю затяглося майже на дві години (вже й робочий час голови села закінчився півгодини тому). Всі повинні проявляти такий приклад відданості роботі і діяти за принципом «завжди з народом і все для народу». Скромність і доброта у поєднанні з любов’ю і патріотизмом впродовж 27 років були основою і запорукою плідної роботи, і не залишили часу ловити гав.
Марина Курин, Міжгір'я online
Фото автора