Схвилювало фото з мережі про Ублянку, улюблену річку. Пішов руслом вниз до моста, звідки зроблено фото. Вже далеко від цього місця все виглядає жахливо.
Правду хтось сказав, що такого не було вже 90 літ! Впевнено ступаю камінням, де колись було дно гарної річки, від якої залишилися тільки окремі невеликі озерцята і калабані зі стоячою водою, в котрих метушаться найвитриваліші маленькі рибки.
А далі каміння, розігріте на сонці. Немов два останні з рибалок-могикан виглядають веселі хлопчики з вудочками біля ще не висохлого водяного оазису. Якось незвично бачити, як всі ступають дном – немов вода розступилася. Тим, хто повертається додому з поля, хочеться освіжитися у залишках Ублянки.
Малоберезняни, що збирають поруч на своїх ділянках картоплю, розповідають, як два дні тому «показалося» кам’янисте дно. Якщо спека триватиме, річка зовсім висохне – «імпортна» вода(витікає зі Словаччини) потребує поповнення. Сподівання на рятівні дощі, котрі обіцяють синоптики.
Неприємне враження від куп сміття на берегах, хоч в селі давно організовано сільрадою регулярне вивезення побутових відходів.
Дзеркало Закарпаття