Нам - 70!
Фізичний факультет народився разом із альма-матер. Це відбулося, як відомо, 70 років тому. Хтось лише входить у «володіння», а хтось крокує цими давніми коридорами впродовж десятиліть. Одним із таких «старожилів» є Олександр КОНОПЛЬОВ — колись студент, а нині доцент, котрий трудиться на благо науки з 1975 року, тобто вже чотири десятиліття. Він люб’язно поділився спогадами про підрозділ, розповів про розгалуження, визначні проекти, перспективи розвитку та, звісно, про чимало можливостей, які фізфак дає своїм студентам.
Крізь призму часу
«Зовнішній вигляд факультету залишився незмінним, увібравши в себе й зберігши класичні традиції архітектури. Те, що змінилося, пов’язане із загальною ситуацією в державі. Сьогодні дещо знижується популярність власне фізики, адже вибір місця роботи після закінчення підрозділу не надто вже й великий. Хоч ми, викладачі, завжди кажемо: кращої за професію фізика не існує. Фізик — людина, яка здобуває універсальний фах», — запевняє Олександр Миколайович. Він вступив до факультету в 1970 році. Тоді фізика була дуже популярною наукою, просто мрією молодої людини. Це доводив конкурс: із трьох вступних предметів абітурієнт мав набрати 13—14 балів за 5-бальною шкалою, щоб мати бодай якийсь шанс навчатися. І варто зазначити, випробування становили не тести — оцінювала ціла комісія, мов на нинішніх випускних іспитах.
Фізику неабияк цінували, бо тоді працювало чимало заводів, і зрозуміло, були потрібні інженери. До того ж досягла розквіту лазерна тематика, один за одним у світі запускали нові відповідні випромінювачі, що мали надзвичайно широке застосування: за їх допомогою проводили операції на око, пробивали тунелі... Недарма хтось із видатних фізиків сказав: «Лише недолугі міркування заважають застосовувати лазер будь-де. Усе цілком залежить від людської фантазії».
Більшість лабораторій фізфаку оснащено сучасним обладнанням. Але основним скарбом факультету завжди були, є та будуть науковці й загалом викладачі. В одному з інтерв’ю про здобутки фізиків УжНУ журналісти надали особливу увагу висловлюванню працівника підрозділу: «Люди — зоряний пил». Олександр Миколайович уважає навпаки: «Кожен із нас — мов мікрокосмос». Чимало прекрасного зроблено саме завдяки ентузіазму та вірі окремих особистостей.
«Можна мати унікальне устаткування, але не обійтися без фахівця, який працюватиме з ним. Щоб підготувати спеціаліста для роботи на одному з наукових комплексів чи установці, потрібно витратити декілька років. І не так важливо, чи устаткування сучасне, чи придбане давно», — зазначає О.Конопльов зі щирою усмішкою. Він часто повторює одне: «Головне на фізичному факультеті — люди».
Розширення та визначні проекти
Учені, які розпочинали професійну діяльність на фізфаку, часто є засновниками того чи іншого напрямку досліджень. До прикладу, кафедра квантової електроніки охоплює і емісійну електроніку, і фізику електронно-атомних зіткнень, і фізику поверхні, і вивчення багатофотонної іонізації. Також є школи з дослідження взаємодії атомарних електронних пучків, іонних пучків, квантової електроніки, ексімерних лазерів тощо.
Викладачі постійно підтримують один одного, щоб забезпечити діяльність таких установ. Приміром, спочатку школа електронно-атомних зіткнень належала професору І.Запісочному, далі вона перейшла до професора Л.Шимона. Інститут фізики на «БАМі» теж заснував І.Запісочний, потім підрозділом опікувався академік НАН України О.Шпеник. Напрям «Фізика дослідження поверхні» взяв під своє крило професор С.Поп. Школою фізики напівпровідників, яка колись належала ректору Д.Чепуру, згодом керував проректор О.Сливка, а нині нею опікується професор Ю.Височанський.
Навчання на фізичному факультеті організоване завдяки плідній співпраці викладацького складу. Перерахувати всіх корифеїв та неофітів, котрі дали початок новій науковій галузі, надзвичайно складно. Тому прошу вибачення в тих видатних людей, яких я за обмеженого обсягу статті не згадала.
«У нас фізика вже давно перестала бути фізикою індивідуума», — нагадує про головне Олександр Миколайович. Наукові відкриття й досягнення — як правило, результат колективної творчості. Успіх виникає саме тоді, коли вчені об’єднуються в групи, мають спільну ідею та разом доповнюють базові знання своїми експериментами. Останнім часом фізика стала дуже спеціалізованою, але колективні зусилля науковців приносять колосальний результат. Ось, наприклад, адронний колайдер. Там працюють учені майже з усіх країн світу, зокрема з України. Публікації з приводу будь-якого відкриття чи результату, одержаного на колайдері, можуть налічувати до 50-ти авторів, котрі задіяні в тій чи іншій частині пристрою.
Наукові школи теж існують винятково завдяки співпраці багатьох людей. Корисно мати поглиблені знання в одній із галузей та застосовувати їх відповідним чином. Але загальні основи фізики розуміють усі учні шкіл і доволі часто знаходять «точки дотику» між окремими напрямками. Це дуже добре. Таким чином доповнюються базові знання, народжуються нові теорії, теореми, трактування тих чи інших процесів. Словом, відбувається прогрес...
***
Цікаво, що деякі викладачі фізики УжНУ отримали медалі СРСР, узявши участь у проекті NASA «Союз — Аполлон». «Союз» — назва космічного корабля, який запускав Радянський Союз. «Аполлоном» іменувався американський космічний корабель. Як стверджує Вікіпедія, «програма була затверджена 24 травня 1972 Угодою між СРСР і США про співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору з мирною метою. Крім цього, «Союз — Аполлон» передбачав вивчення можливості управління скріпленими кораблями, перевірку міжкорабельного зв’язку й координації дій радянського та американського центрів керування польотами». Викладачі фізичного факультету долучалися до розробок, присвячених запуску цих космічних кораблів. На той час проект «Союз — Аполлон» мав світовий масштаб, про нього знали всі.
Також за часів СРСР процвітала, як зазначалося вище, лазерна тематика, і молоді випускники фізфаку були задіяні до створення нових унікальних лазерів. «Навіть існували закриті лабораторії», — пригадує О.Конопльов. — Ми підписувалися під нерозголошенням. Але цей час уже минув». Як бачимо, фізики — вельми цікаві люди. Не без секретів.
Перспективи
Цього року на факультет вступило доволі мало людей, але Олександр Миколайович уважає такі «перекоси» тимчасовими. Адже досі існує достатньо підприємств, на які з радістю запрошують випускників-фізиків: «Ядзакі», «Джейбіл», «Флекстронікс», «Єврокар», — а ще ніхто не скасовував навчальні заклади, зокрема іноземні. Не вистачає лише заохочення з боку держави. Хоч є причини сподіватися покращень, бо ж Україна проголосила курс на зміцнення військово-промислового комплексу. Понад 20 наукових програм спрямовані на його забезпечення.
У будь-якому випадку факультет із нетерпінням чекає моменту, коли Україна стане європейською країною в повному розумінні, коли новітні технології дійдуть до нас — знову «спалахне» потреба в спеціалістах.
До речі, часто ідеї та винаходи фізиків є заслугами наших співвітчизників у Європі. Насправді там працює чимало викладачів, аспірантів і науковців УжНУ. Керівництво факультету відряджає молодих дослідників до Словаччини, Франції, Німеччини, Австрії, до себе ж у 90-ті роки приймало таких гостей із Болгарії, Сирії, Іраку.
Фах фізика позначений настільки широким спектром різних спеціальностей, що знайти себе тут може будь-який студент. Список варто почати новоствореними відділеннями «Захист інформації», «Робототехніка»; не менш перспективними є галузь «Інформаційна безпека» (популярні напрямки: «Системи технічного захисту інформації», «Безпека інформаційних і комунікаційних систем»), «Мікроелектроніка» й «Наноелектроніка» тощо.
Навіть якщо студент, котрий закінчив фізичний факультет, вирішить не працювати за спеціальністю, — не проблема. Факт, що серед успішних бізнесменів — чимало саме фізиків. Бо завдяки отому алгоритму, умінню оцінювати, виокремлювати основне, випускники легко беруть від життя те, чого потребують. Та й самі подумайте: закінчивши цей факультет, ви не лише знатимете, що таке двійкова система, скловолоконний кабель, біти інформації, а й будете посвячені в глобальні, «романтичні» питання: що таке світло, чому тече річка, чому виникає веселка...
Фізик може відповісти фактично на все!
Елізавета Зеленюк, "Погляд"