Цього разу до студентів двох підрозділів УжНУ прийшов поспілкуватися боєць-розвідник 128-ї бригади Максим Шелепець, який за відвагу й героїзм нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня і трьома медалями.

На зустрічі панувала атмосфера довіри й тепла. Боєць пережив чимало страшних моментів з небезпекою для життя, але про це згадував рідко. Намагався розповідати про веселе й хороше, нібито бажаючи захистити присутніх від жахіття, що випало на його долю. Проте очі, сповнені тривожних переживань і згадок, видавали внутрішній неспокій...

Студентів, уже дещо перенасичених інформацією про збройний конфлікт, цікавило життя простих громадян, що опинилися по той бік – на окупованій території: їхні настрої, світогляд, мрії…

Максим, у минулому студент нашого університету, не набагато старший за присутніх, а таке враження, що доросліший на ціле життя. Свідомий того, що вже ніколи не стане таким, як був до війни, бо не зможе забути своїх бойових товаришів, загиблих, поранених, не стихне у вухах свист куль навколо і гуркіт снарядів, що розриваються неподалік...

Про це молоді варто постійно пам’ятати й робити все можливе, аби не поглиблювати душевні рани тих, хто повернувся з війни.