Нещодавно з відрядження в зону АТО повернулись правоохоронці зведеного загону закарпатської міліції, які впродовж місяця несли бойове чергування в Артемівську (Бахмуті). Серед них і один із братів Терпаків. Олег повертався зі сходу країни, а Василь саме їхав туди.
Про те, які завдання виконували тячівські міліціонери на сході та як минала їх служба, розповів 34-річний Олег Терпак. Поїхати на схід правоохоронець планував давно, відколи міліціонерів із Закарпаття почали відправляти у зону АТО. А спонукало його до цього бажання зупинити безлад, який панує на Донбасі, та не допустити просування терористів на решту території країни.
До зони проведення антитерористичної операції закарпатські правоохоронці відправилися 11 вересня. У Артемівську їх зустрічали славнем України у виконанні колег, яких вони мали підмінити. Проживали хлопці у гуртожитку місцевого педінституту. А під час службового виконання на блокпостах – у вагончику. Олег розповідає, що здійснювали добове вартування: одну добу чергували на блокпостах, іншу - відпочивали. Але якщо виникали якісь надзвичайні ситуації, виділялося всього десять хвилин на збір і повне екіпірування. І тоді виїжджали чи підсилювали блокпости, допомагали артемівським колегам затримувати злочинців.
Тячівські правоохоронці почергово прилучалися до служби на трьох блокпостах, перебування на кожному з яких мало свою особливість. Олег Терпак зауважує, що доволі напруженими були дні, коли вартували на посту при в’їзді до Артемівська. За добу цей прохід перетинали майже 5 тис. автомобілів. Кожен транспорт необхідно було обстежити і перевірити документи водіїв. На кожен такий огляд правоохоронці витрачали по 5 хв. При в’їзді до міста формувались кілометрові затори.
- Такі перевірки були вкрай необхідні, - пояснює Олег Васильович. - Адже основним завданням міліціонерів було не допустити в місто прорив сепаратистів. Також у наші обов’язки входило перекриття нелегального обігу зброї, наркотиків, фільтрація осіб, які могли би бути диверсантами, їх затримання з подальшою передачею до Артемівського міськвідділу міліції та штабу АТО.
Виконуючи свої прямі обов’язки на варті, міліціонери неодноразово затримували правопорушників. Виявлялося, що громадяни, які не дотримувались букви закону, ще і не мали при собі необхідних документів та намагались перетнути блокпост, перевозячи контрабанду. Олег Терпак пригадує випадок зі своєї служби: жінка, водій автомобіля, намагалась оминути міліцейських на великій швидкості. Вона не зупинилась навіть на вимогу й проїхала перший рубіж. А ще збила сторожову собаку Сніжка, який допомагав правоохоронцям нести службу. Коли ж горе-водійку зупинили, то не виявили при ній документів, а сама затримана погрожувала правоохоронцям фізичною розправою. Порушницю передали місцевій міліції.
Вистачало правопорушень й на інших блокпостах. Один з них знаходився неподалік села, що було підконтрольне ДНР. Через нього часто проходили жителі окупованих населених пунктів, намагались перетнути його й контрабандисти, перевозячи з Артемівська до підконтрольної сепаратистами території продукти без належних документів. А ще – неподалік блокбази лунали канонади.
– Стріляли та підривали снаряди сепаратисти, які періодично відкривали вогонь на позиції наших військових. До речі, один з підрозділів українських бійців знаходивсь неподалік нашого блокпоста. Військові прикривали наш пост, а ми стежили за тим, аби з ворожої території не проникнули диверсанти та спецтехніка, – розповідає Олег Терпак. - Нести службу на блокпості допомагали й добре навчені сторожові пси, яких напередодні підібрали на вулиці. Вони були надійними нічними охоронцями, адже краще за нічні пристрої бачення могли визначити чужинця, що наближався.
Закарпатці також охороняли й стратегічно важливі об’єкти та стежили за порядком у місті. Так, під час рейду в Артемівську група силовиків, у складі якої був тячівський міліціонер Олександ Молнар, затримали сепаратиста, який нібито працював таксистом, а насправді «зливав» інформацію ворогові про місця розташування та кількість українських військових. Злочинця передали тамтешній міліції. З тутешніми правоохоронцями, зауважує Олег Терпак, закарпатські колеги тісно співпрацювали, вони обмінювались інформацією про правопорушників та передавали артемівським колегам затриманих.
Дружні стосунки склались у тячівських правоохоронців й з місцевим населенням. Олег Терпак зазначає, що це немала заслуга тих міліціонерів, які перебували у Артемівську під час попередніх ротацій. Адже містяни зрозуміли, що силові структури прагнуть допомогти їм й готові захищати цілісність України.
Тячівці часто ділились своїми продуктами з артемівцями. А ті, натомість, приносили їм свіжі овочі та фрукти з власних городів. Велику підтримку українській армії та правоохоронцям надавав артемівський лікар-стоматолог, який безкоштовно лікував бійців.
- Цей лікар патріот. Усі члени його родини спілкуються українською, а на свята зодягаються у вишиванки, - розповідає наш співрозмовник.
Тепло прийняли тячівських правоохоронців не тільки місцеві мешканці, поталанило їм й з погодою. Хоч зазвичай жовтень на сході дощовий, однак за час перебування на сході України у наших силовиків було тільки два дощових дні, а загалом, інші дні були сухими й сонячними.
Відчували міліціонери й підтримку з тилу. Часто від рідних та колег отримували посилки з харчами та теплим одягом. На блокпости приїжджали до хлопців й волонтери, привозили цигарки та продукти.
- Ми вдячні людям доброї волі за їх турботу, бо часто ті речі, що отримували від них, могли передати військовим. Адже ті потребували їх більше за нас. – розповідає Олег.
За можливості правоохоронці спілкувались з рідними та колегами по телефону. Саме їх моральна підтримка й надавала сили вистояти.
- Моя родина, звісно ж, переживала за мене. Однак щоразу, спілкуючись по телефону, я їх заспокоював, що у мене все добре. Окрім моральної підтримки, моє рішення йти на підмогу артемівським правоохоронцям, у буквальному розумінні цього слова, розділив й молодший брат Василь. – розказує міліціонер Олег Терпак.
Василь Терпак у складі чергового зведеного загону закарпатської міліції підмінив свого старшого брата Олега та його товаришів на блокпостах в Артемівську.
- Коли до Артемівська приїхав закарпатський загін правоохоронців, що мали замінити нас, то у його складі був і мій молодший брат. Однак для мене це не стало несподіванкою. Я відчув гордість за нього. Адже нам обом ще з дитинства мама прищепила любов до України та свого народу. Тим більше, що ми з братом однодумці й переконані, що боронити свою державу - це обов’язок кожного справжнього патріота, – розповідає Олег.
Василь Терпак вже третій тиждень несе службу в Артемівську. Як і його брат, намагається допомогти українцям на сході вберігати край від недоброзичливців, підтримує порядок у місті й не забуває настанови батьків: чесно й справедливо служити своєму народу.
Тячівський РВ УМВС