Петро Порошенко і Сергій Тігіпко, мабуть, найяскравіші з усіх учасників передвиборних перегонів-2014. Виділяються вони і високою популярністю серед виборців, і виразністю програм, і тим, що сприймають їх приблизно однаково: обидва вже були при владі, обидва зуміли побудувати з нуля системні успішні бізнеси, обидва - професіонали, чудово орієнтуються в економічних нетрях.
І все ж запропоновані ними шляхи виходу з кризи і парадигми економічного розвитку різняться кардинально. Порошенко грає на несправджених надіях Майдану і не цурається ідеологічних уподобань Західної України. Він є прихильником вільної конкуренції і вважає, що на європейському ринку місце знайдеться всім, а кому не знайдеться той сам і винен. Тігіпко на його тлі виглядає, за словами Володимира Фесенка (директор Центру політичних досліджень «Пента»), більш помірним і прагматичним, «орієнтованим не на ідеологічні та політичні ігри, а саме на економічний розвиток». Він цурається сентиментів й ратує за активну інвестиційну та соціальну політику держави. А щоб не занапастити внутрішній ринок і вітчизняних виробників, пропонує утриматися від поспішних інтеграцій будь з ким.
Давайте подивимося на їхні програми докладніше.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА. Порошенко виступає за повну і безповоротну економічну інтеграцію з ЄС. При цьому його не бентежить очевидна неготовність офіційних осіб ЄС гарантувати Україні реалізацію цього пункту програми. Обіцяючи переговори про повноцінне членство в Євросоюзі, Петро Олексійович в той же час називає Росію ворогом і явно не збирається проводити переговори з нею. Що при цьому робити з підприємствами, які залежать від експорту в РФ, на вільному ринковому полі ЄС - незрозуміло. Адже на торгівлі з Росією зав'язані багато галузей: контракти з Росією в молочній сфері становлять 80%, у ВПК - 40%, у легкій промисловості - близько 30%. Якщо залишити їх без договорів з РФ і не підготувати до гри за новими правилами ЄС, вони просто перестануть існувати.
Тігіпко вважає, що Україна повинна йти шляхом самодостатності й вибудовувати співпрацю і з Заходом, і зі Сходом на основі прагматичного взаємовигідного діалогу. Політик планує виробити жорстку і самостійну зовнішню політику, використовуючи зіткнення інтересів й особливе становище країни». Відновлення переговорів з Росією Тігіпко вважає дуже важливим і апелює до цифр: 15 млрд дол. і 400 тис. робочих місць - такою може бути ціна за відмову від експорту в РФ. При цьому Сергій Леонідович визнає необхідність відновлення територіальної цілісності країни в колишніх кордонах.
СОЦІАЛКА ТА ЕКОНОМІКА. Порошенко: спочатку зростання економіки - потім зростання зарплат і пенсій. По суті, Порошенко пропонує «грецький» шлях виходу з кризи за рецептами МВФ - та ж політика, яку проводить нинішня влада. «Я за збільшення зарплат, пенсій і стипендій. За збереження і примноження всіх соціальних виплат. <...> На все це треба витрачати гроші, як тільки ми їх отримаємо, побудувавши нову економіку» - такі тези програми. В цьому питанні Петро Олексійович не враховує двох моментів: по-перше, як зазначає Вадим Карасьов (д-р Інституту глобальних стратегій), «для виборців південного сходу важлива стабільність та утримання соціальних стандартів. У світлі підписання угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом, а також можливого обриву промислових зв'язків з Росією, для них вельми актуальним є питання своєчасних виплат пенсій та зарплат». І це зрозуміло: якщо Росія введе економічну блокаду, заморозить всі контракти, то найбільше втратять південь і схід України. Вони це розуміють і чекають захисту у влади.
По-друге, досвід показує, що жорстка економія знижує купівельну спроможність людей і тим самим перекриває кисень економіці: люди отримують менше, менше витрачають у магазині, менше купують товарів місцевих виробників, виробники скорочують виробництво, платять менші зарплати і закривають робочі місця. Коло замикається.
Тігіпко: економіка почне працювати, якщо зростатимуть доходи населення. Сергій Леонідович Тігіпко пропонує йти від зворотного. Дати людям дешеві кредити, забезпечити виконання соціальних стандартів, підтримати попит на товари вітчизняних виробників. Незважаючи на те, що Тігіпка значна частина виборців сприймають як ліберала, запропоновані ним принципи більш близькі до політики Китаю, який встановив жорстку соціальну відповідальність держави.
РОЛЬ ДЕРЖАВИ. Порошенко: «східноєвропейська модель» - вільний ринок сам себе врегулює. «Я ретельно вивчив й обов'язково використовую позитивні досягнення країн Балтії, Польщі, Чехії, Словенії, Словаччини, Грузії, - заявляє Петро Олексійович. - На відміну від нас, країни Центральної та Східної Європи будують економіку вільної конкуренції».
Ризик такого підходу полягає в тому, що повторити шлях Східної Європи буде дуже непросто. Хоча б тому, що країни цього регіону давно увійшли до складу ЄС і встигли міцно зайняти свою нішу в європейському розподілі праці. Ділитися цією нішею вони явно не готові. Друга проблема - неготовність до євроінтеграції неконкурентоспроможних галузей. Вони досі не переведені на нові стандарти й абсолютно не готові платити 480 дол. за кубометр російського газу. Найімовірніше, їм не знайдеться місця в економічній системі порошенківської України. Відповідно, частину галузей доведеться згорнути, так само, як свого часу зробила Латвія, яка закрила всі свої цукрові заводи, чи Болгарія і Литва, які зупинили атомні електростанції.
Тігіпко: «азіатська модель» - до виходу з кризи економіку потрібно координувати. В першу чергу, Тігіпко виступає за імпортозаміщення – цим щляхом колись пройшли всі «тигри» Південно-Східної Азії. Другий акцент, прописаний у програмі, - «запровадити державні програми з переорієнтації українських підприємств на європейські ринки збуту і перехід на європейські технічні стандарти». І перше, і друге неможливо без підтримки держави. Якщо пустити все на милість» вільного саморегулюючого ринку, українські виробники просто зникнуть, а разом із ними - робочі місця та податки. Це не означає, що доведеться відмовитися від стандартів якості і вирішувати проблеми конкуренції державним дотуванням. Просто за підтримки держави переорієнтація на європейський ринок буде для підприємств поступовою і пройде не так болісно.
Підтримка держави потрібна Тігіпкові і в боротьбі з безробіттям: якщо не проїдати кредити, а використовувати їх на реалізацію інфраструктурних проектів - наприклад, «на будівництво доріг та мостів», це принесе користь державі, а людям - заробіток.
У результаті описаний комплекс заходів від Тігіпка дозволить зберегти високотехнологічні галузі економіки: ВПК, машинобудування, приладобудування, атомну енергетику - те, на чому Україна може заробляти, як це роблять усі розвинені країни. Досі ці галузі були орієнтовані на Росію, а тому переформатувати їхню роботу для іншого ринку за новими стандартами потрібно поступово. І займатися цим повинна держава. Водночас, різка лібералізація економіки за програмою Порошенка призведе до занепаду українського виробництва.
Микола Петренко, «ForUm»