Нещодавно у закарпатському гандболі сталася неординарна подія: крайову федерацію ручного м’яча очолив іноземець – Антон фон Боесхотен із Голландії. Враженнями про свої перші кроки на цій посаді, про розвиток нашого гандболу він охоче поділився з журналістом «НЗ».Пане Антоне, що спонукало вас стати в кермо керівництва Закарпатської федерації гандболу?— Вперше в Україні побував ще в 1998 році, коли як тренер голландської команди приїхав до Запоріжжя в рамках жіночого Кубка «Челлендж Кап» на гру проти місцевого «Мотора». Згодом, уже в Нідерландах на молодіжному чемпіонаті Європи U-19, познайомився з тренером «Карпат» Борисом Петровським. Доля звела нас, бо мене призначили гідом для збірної України, щоб супроводжував і показував усі принади Амстердама. Саме тоді пан Борис запросив мене в Україну, щоб подивився на рівень гандболу, підготовку молодих спортсменів, ознайомився з тренувальним процесом. Спочатку приїхав на 2 місяці: подивився умови, сподобався клімат, далі почав частіше навідуватися до Ужгорода, допомагав тренерському штабу «Карпат», але через зайнятість змушений був повертатися додому. Відтак пішов на пенсію, тож можу себе присвятити улюбленій роботі в Україні. Закарпатські шанувальники гандболу та менеджери побачили мою активну зацікавленість у розвитку місцевого гандболу й запропонували очолити обласну федерацію. Після нетривалих роздумів погодився…
Якими були перші кроки на новій для вас посаді?– У першу чергу зайнявся розробкою п’ятирічного плану розвитку системи гандболу на Закарпатті. Адже за рік, повірте, мало що вдасться зробити… Зараз створюємо комісії при ФГЗ, які опікуватимуться конкретними ділянками роботи (дитячий гандбол, технічний розвиток і підготовка тренерів та суддів, пошук спонсорів та рекламодавців, зв’язки зі ЗМІ). Загалом керівний склад федерації разом зі мною налічуватиме 7 чоловік, а в комісіях кількість людей необмежена.
Робота в федерації базуватиметься на громадських засадах, тобто тут працюватимуть люди, які люблять гандбол і виявляють бажання його розвивати. Саме зараз активно шукаємо таких прихильників. Уже маємо й кілька призначень: секретарем ФГЗ стала Вікторія Гойс-Шайбакова, Анатолій Костюк очолив комісію по зв’язках зі ЗМІ, головою комісії по роботі з інвесторами та спонсорами став Юрій Бухлак, технічну комісію, яка займається тренерськими питаннями та суддівством, очолив Андрій Хіб’як.
Але на перший план, очевидно, треба ставити кадрово-ігровий потенціал, його резерв…— Ще одним аспектом нашої роботи є систематизація і персоніфікація гандболістів Закарпаття – створюємо персональну та електронну картотеку. Особливо це стосується дитячо-юнацького гандболу. Тобто ця картка чітко ідентифікує гравця й не дозволяє йому одночасно виступати за кілька команд, а лише за ту, яка вказана в ній. Такий облік також дозволить перевірити рівень роботи тренерів.
Якщо порівнювати Голландію та Україну в плані розвитку гандболу, чи є в них щось спільне та відмінне?— Раніше в Голландії, на відміну від колишнього СРСР, гандболу практично не було, а нині голландські чоловічі й жіночі команди постійно виступають в єврокубках, а збірна – в чемпіонатах світу та Європи. На моїй батьківщині розбудована чітка гандбольна структура: є ліги дитячого, юнацького та професійного гандболу. Хоча в останньому гандболісти — не цілком професіонали, а займаються цим видом спорту, працюючи ще на основній роботі. Гравці ж, які показують високу майстерність в юнацькій лізі, студентських командах, потім виступають у суто професійних клубах Румунії, Угорщини, Німеччини, Іспанії та Франції. Тим не менш, у Голландії сильний саме дитячо-юнацький гандбол. В Україні ж спостерігаю велику прірву між юнацьким і професійним гандболом. Тут, на відміну від Нідерландів, немає чіткого зв’язку між загальноосвітньою і спортивною школами та клубом. На моїй батьківщині гандбольні школи цілеспрямовано працюють під клуб, навіть більше, виховують спортсменів під його систему гри. Тому потрібно побудувати чітку структуру, провести облік, визначитися з людьми, хто за що відповідає, тоді точно знатимемо, куди нам рухатися…
Не можу з цим не згодитися. Проте є ще й не менш важливий фактор успіху — рекламний…— Так, ви подивіться, коли виходить грати збірна України чи вітчизняні клуби, то в більшості в них на футболках, окрім фірми виробника, немає жодної реклами спонсорів, а в іноземних командах практично кожна ділянка форми зайнята рекламою головних та технічних спонсорів. Завдяки рекламі ці команди залучають додаткові кошти для проведення зборів, премій гравцям, закупку додаткового інвентарю, організовують дитячо-юнацькі турніри тощо. В цьому напрямі має над чим працювати Федерація гандболу Закарпаття.
Розмову записав
Роман СЕНИШИН