Із 3 жовтня 2014 по вересень 2015 року ужгородець Сергій Братасюк перебував у зоні АТО як боєць 4 ОМПБ 128-ї ОГПБр. І хоча нині він демобілізований і належить до оперативного резерву 1-ї черги, все ж має що розповісти про святкування Нового року і Різдва далеко від дому, на війні. Адже в зоні АТО зустрів 2015 рік.
Пан Сергій каже, що свята в зоні АТО — річ специфічна. В такі дні, зазвичай, українські вояки очікують «подарунків” від «сепарів» та російських окупантів, тому підрозділи знаходяться в стані підвищеної готовності. «Як правило, святкування у нас проходили в інші дні, але яка різниця… все одно не вдома. Наприклад, 2 січня у нас був новорічний обід, а новорічну ніч провели у патрулюванні в Сєвєродонецьку, Лисичанську та блокпостах. Звісно, вітав командир,— розповідає. — Єдиний великий плюс, що додавало відчуття новорічних свят, — це справжня зима із снігом та морозами». Ялинки облаштували навіть на блокпостах. Прикрасили. А у містах та селах подекуди гірлянди понавішували навіть на вказівники. Каже, що сумно без сім’ї на свято, але практично всі побратими знаходилися там свідомо. До всього, син Сергія в той час теж перебував в зоні АТО, але у спецпідрозділі.
Запитую, чи лунали якісь особливі новорічні тости. «Які тости під компот?!» — сміється. Хоча серед вітань, звісно, домінували побажання миру і повернення додому до рідних. Згадує також, що дуже гріли посилки від домашніх із різними смаколиками, подарунки від волонтерів. «Ще велике спасибі працівникам однієї студентської їдальні (на жаль, не пам’ятаю назви закладу), які частенько балували нас смачними стравами», — каже Сергій.
Особливий ресурс в зоні АТО – дитячі малюнки та листи. А ще дуже вдячний місцевим патріотам. «Головна бандерівка» Сєвєродонецька Тетяна Белянська (кликали тут її просто «мама Таня»), — розповів Сергій. — зробила зі свого кафе ”АРТіШок” справжню штаб-квартиру для місцевих волонтерів. Там завжди радо зустрічали наших вояків. На день народження «грудневого» Братасюка мама Таня спекла смачний торт. Згадує боєць і тодішнього голову Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля. Каже, що його поважали не тільки бійці, але й місцеве населення. На свята — День української армії, Новий рік, Різдво та не тільки — він організовував приїзд естрадних виконавців та театрів з виставами.
Коли згадали про Різдво, пан Сергій вправно взявся рахувати страви, які мали на столі. А це і печена картопля з салом, і шовдарь, і пікниця, і сало. «Усе домашнє», —наголошує. Співали колядок. А от бетлегеми не ходили. Бо на сході не знають, що це таке. Тому не дуже відчувалося тієї домашньої різдвяної атмосфери. «Найголовніше на свята в АТО – це побратими, гумор і філософське ставлення до обставин», — резюмує Сергій Братасюк.
Оксана ШТЕФАНЬО, газета
"Новини Закарпаття"