Ця поїздка хоч і планувалась заздалегідь, проте вийшла трохи спонтанною. Спочатку думали навідатись до бійців після свят, але дізнавшись перед самим Новим роком, що їх мають перекинути на передову, вирішили їхати негайно.
Найбільше налаштовував на дорогу волонтер з Углі і радник голови Тячівської РДА з питань АТО Віталій Богдан. Він часто їздить на схід і постійно підтримує зв'язок з командуванням окремої ремонтної роти 128 бригади, де служив покійний герой Олександр Шимон.
- Варто їхати тепер, поки хлопці ще на полігоні. В АТО їх знайти буде набагато важче. І хто зна, яка там складеться ситуація, - наполягав волонтер.
Та й ціль у нас була дуже важлива: покупка автомобіля, який вирішила подарувати бійцям громада села Колодне. Напередодні активісти зібрали кошти, знайшли в Інтернеті потрібний позашляховик у місті Львові, неподалік від Яворівського полігону. Тож таким чином, самі обставини посприяли цій поїздці.
Ми вирушили на автомобілі активіста з Колодного Івана Немеша, який і виступив ініціатором та основним спонсором у придбанні авто для бійців 128 бригади. У поїздці також взяли участь ще двоє активістів з Колодного Степан Немеш та Любов Немеш, автор цих рядків, а також волонтер Віталій Богдан.
Зранку 30 грудня ми були вже у Львові, за той час з полігону під'їхали бійці, для яких куплявся автомобіль. Старший солдат Володимир Височин, один з кращих механіків ремонтної роти, довго оглядав машину.
- Це дуже винослива модель, те що нам треба для поїздок у АТО, - підтвердив він.
І ось нарешті солдат дає "добро", сідає за кермо щойно придбаного Ніссан - Тиррано і ми прямуємо у Яворів, щоб передати бійцям ще й новорічні гостинці від Тячівської райдержадміністрації.
Важко висловити свої перші враження від побаченого на полігоні, коли декілька кілометрів їдеш по грунтовій дорозі і навіть джип, яким уміло керує наш водій, нелегко долає всі ямкові перешкоди.
А на блок - посту тебе зустрічають військові, які гріють руки над відкритим вогнищем та пританцьовують від холоду. Асоціація така, ніби дивишся совєтьський фільм періоду Другої світової війни. Якщо признатися чесно, то мені хотілося в цей час бачити щось уже "голівудське" - як на сучасних американських воєнних базах ...
Тим більше, що Яворів - один із кращих українських полігонів, де проходять навіть міжнародні військові навчання. До речі, як сказали нам бійці, на цей час тут перебували американці. Однак як вони облаштувалися і яких побутових умовах проживають не знають, бо знаходяться від них далеко.
Що стосується наших бійців, то фото, яке я бачила перед поїздкою в Інтернеті, де 128 "поселили" в намети посеред переораного поля, таки відповідає дійсності. Тільки назараз вся ця земляна масива замерзла і їздити по ній дуже складно навіть на військовій техніці.
- Після того, що було на Донбасі, тут нормально, ось побачите, - підбадьорив нас боєць Володя.
Для них Яворів у порівнянні з тим самим Дебальцевим - це відпустка. Тим більше, що бійці 128 дуже швидко адаптовуються до будь - яких умов.
В чому ми, власне, переконались вже на самому полігоні, де нас радо зустрів комбат, підполковник Віталій Погасій та інші військові. Бачили б ви як вони зраділи машині - довгий час оглядали її, фотографували.
{g}
- Це найкращий подарунок військовим на Новий рік! Щира вдячність людям, які це зробили, - наголосив при зустрічі комбат.
Віталій Погасій запевнив, що закуплений громадою села Колодне автомобіль служитиме солдатам по місцю їх дислокації, які через деякий час направлятимуться в АТО.
Зустріли ми тут і нашого земляка Михайла Габора, який мобілізований з Углянської місцевої пожежної частини №5, де працював пожежником 4 варти.
Також зраділи бійці новорічним пакункам та привітанню від Тячівської райдержадміністрації і зокрема її голови Василя Дем'янчука.
- Ми дуже цінуємо все, що роблять для військових волонтери з Тячівщини. І те, що ви залишили всі справи та приїхали до нас перед Новим роком, є надзвичайно важливою підтримкою для всіх нас, - сказав комбат.
А на моє запитання, як бійці святкуватимуть, відповів, що вони вже розпочали підготовку. Прикрасили гілочками ялинки свої палатки, закупили продукти для святкового столу. І у новорічну ніч, як і всі нормальні люди сподіватимуться на диво та загадають бажання. А воно у них одне на всіх - щоб найшвидше закінчилась війна.
Перебуваючи на полігоні лише декілька годин, вчерговий раз переконуєшся у доблесті та трудолюбивості наших закарпатських бійців. Як вони старанно виконують всі розклади занять та мужньо витримують польові умови нелегкої солдатської служби. Не нарікають і не жаліються. А навпаки уміють виживати за будь-яких обставин.
- Щоб було тепло в палатках, де сплять бійці, ми з двох боків приладнали пічки-буржуйки, за якими завжди хтось наглядає і підкидає дрова у вогонь, - пояснив черговий, біля якого на ліжку дрімав кіт.
- Це наш Рижик , - боєць бере на руки добряче відкормленого кота і охоче з ним фотографується.
Також у військових є ще один домашній улюблинець - собака Бєлка. Чує всіх бійців на нюх, чужого до палатки не підпустить. Тож поки ми перебували на території роти, його прив'язали.
Унікальним власноручним пристосуванням у бійців 128 є окрема палатка - душова, де можна і помитися і попрати одяг. А щоб бійці не ходили по сирій землі, всюди простелили підлогу з дощок.
На полігоні бездоганно працює польова кухня. Коли ми туди навідались для бійців якраз доварювався обід.
- Сьогодні у нас картопля з м'ясом та суп, для якого робимо піджарку з цибулі, - показав повар своє творіння.
Також запевнив, що з харчами зараз "напряжонки" нема, продуктів вистачає, забезпечення нормальне.
Нас теж пригостили обідом у командирській палатці, однак на стіл додали ще й продуктів з магазину. Ми ж для них поважні гості! А щоб кожен з нас зміг відчути смак справжньої солдатської їжі на дорогу ним спакували по пакету добового сухого пайку - на згадку про зустріч.
За той час поки ми їли, черговий скинув відеоролик про життя 128 - ї на сході країни, який вони спеціально підготували до нашого приїзду.
- Дуже жаль, багато наших бійців загинуло, - сказав солдат, віддаючи мені флешку.
...Вже вдома, святкуючи Новий рік у теплій і затишній атмосфері, ми піднімали бакал шампанського за здоров'я наших доблесних бійців, які знаходяться на полігоні та захищать наш мир і спокій на сході.
Цікаво, що відеоролик, який передали нам бійці, записаний під супровід пісні : Знаєш, так хочеться жить...
Любов Немеш, Прес-служба Тячівської РДА
Тячів - Яворівський полігон