Кажуть, що двері відкривали щогодини, та й ходили переважно діти (дуетом та трійцею). Навіть дівчата (за традицією дівчата у Святвечір колядувати не ходять). Мешканці Набережної були приємно здивовані, що окремі діти-колядники виконували такі колядки, які раніше чути не доводилося. Якщо малі колядники незнайомі, то люди давала по 1-5 гривень та цукерки, а знайомим – по 20-50 грн., - пише Ужгород.ін.

А от бетлегеми ходили не до всіх. Зізналися, що тільки до тих, хто кличе в оселю, почувши за вікном їхнє колядування. Цьогоріч у бетлегемах були аж дві Баби (зазвичай сценку після колядування розігрують Дід і Баба у гунях). Ми поцікавилися, де Дідо. «Десь утік», - пофіглювали. Крім грошей просили колачі та вино.

Ходила й церковна коляда із кількох місцевих церков. Гурт чоловіків записував прізвище родини і суму, яку пожертвувала на церкву. Розповіли, що траплялися випадки, коли люди перш ніж впустити у хату, питали, із якої церкви.

А вже 7 січня в Іршаву рушили роми із села Собатин, що за кілька кілометрів від райцентру, де є табір. Ходили гурти жінок та мішані. Це особливо голосисте колядування. Ми ж чекали рома із гуслями (скрипкою), але цьогоріч не прийшов.

Цьогорічне нашестя колядників дехто пояснює кризою (це непоганий період, щоб заробити), а хтось каже, що на хвилі патріотизму знати і виконувати колядки нині модно.