Стрічка закарпатця В’ячеслава Бігуна «Пенальті правосуддя» здобула міжнародне визнання. Її представлено загалом на 20 кінофестивалях у 14 країнах світу. Розвиваючи інтерес до фільму, автор оприлюднив Апокрифи фільму – вибрані матеріали, які не увійшли до фільму (доступні за лінком https://youtu.be/DjscdgrVRWg).
Перший варіант фільму «Пенальті правосуддя» було створено ще в грудні 2013 року. Прем'єрний показ нового релізу стрічки успішно пройшов 24 червня 2014 року в столиці Європи – Страсбурзі, відтак – 12 липня того ж року в Тячеві.
Згодом фільм було відібрано за конкурсом на такі відомі міжнародні кінофестивалі, як МКФ «Молодість» (Україна), «Один Світ» (Чехія, Словаччина), «Фестиваль кіно та прав людини» (Франція), Let's CEE (Австрія), CineDOC (Грузія) та goEast (Німеччина). На 11-ти з них фільм представлено як самостійний, на 9-ти – як частину альманаху Ukraine_Voices, разом із іншими фільмами українських режисерів. Фільм демонструвався й в Музеї німецького кіно у Франкфурті-на-Майні. Він зацікавив кінокритиків, показ висвітлювався й на телебаченні. Загалом фільм «Пенальті правосуддя» вже показано в 14 країнах: Австралія, Австрія, Грузія, Індія, Малайзія, Мальта, Нідерланди, РФ, Словаччина, Туреччина, Франція, ФРН, Чехія та Україна.
Фільм «Пенальті правосуддя», частина серії «Україна в Суді», базується на матеріалах резонансної справи Європейського суду з прав людини «Савіцький проти України». Це історія боротьби за справедливість футболіста, скаліченого правоохоронцями.
Як зазначив режисер стрічки В. Бігун, «Пенальті правосуддя» – це соціальна драма одного з нас. Скалічений в Україні молодий українець, полишений майже усіма, крім рідного батька й відданого правозахисника, але з незламним духом, він спромігся достукатися до сердець юристів і суддів Євросуду, й добився часткової компенсації (близько 150 000 євро). На той час це була найбільша сума, присуджена Судом українцю. Але чи він добився правосуддя? – залишається питанням.
Це надихаючий фільм, який вже побачили тисячі глядачів у багатьох країнах світу, й певен, що герої стрічки нікого не залишать байдужим. Це й для мене важливий фільм, бо – це мій перший документальний фільм про права людини. Коли ми його показали в Страсбурзі, зокрема суддям і юристам Європейського суду з прав людини, разом із фільмом «Мати» за оповіданням О. Довженка, глядачі були настільки вражені, що назвали мене «українським Спілбергом». Звісно, це перебільшення, але такий прийом додав творчих сил.
Вдячний усім, хто сприяв створенню фільму «Пенальті правосуддя» та серії «Україна в Суді» загалом. Зокрема, за фільм – талановитому художнику Олександру Педосу, автору ідеї підходу – відомому документалісту Дмитру Тяжлову. Вдячний й голові Європейського суду з прав людини в відставці Жан-Полю Коста, з яким ми співпрацюємо фільмами серії «Україна в Суді». За серію – це й інституції, такі як Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Міжнародний інститут прав людини (м. Страсбург), Відділ преси, освіти і культури Посольства США в Україні, Асоціація для відкритого суспільства PASOS (м. Прага), Балтійська школа кінематографії та ЗМІ (м. Таллінн) та низка інших осіб та інституцій.
Нарешті ми оприлюднили те, що називаю Апокрифами фільму «Пенальті правосуддя». Тепер кожен зможе детально дізнатися про обставини та значення справи з вуст героїв та спеціалістів, про феномен міліцейського насильства – від експертів. Це важливий пізнавальний й навчальний матеріал, який варто було теж донести до глядача, і він їх уже зацікавив».
Довідково: В’ячеслав Бігун – професійний правник і кіномитець. Народився в Тячеві, навчався й працював у провідних університетах і наукових установах світу (Львівський університет ім. І. Франка, Інститут держави і права НАН України, Гейдельберг, Сорбонна та ін.), в Європейському суді з прав людини. Автор більше 500 публікацій. Очолював всеукраїнські об’єднання студентів-правників і молодих юристів. Як режисер, В'ячеслав Бігун відомий такими стрічками, як «Мати. В ім'я мільйонів» (за мотивами оповідання О. Довженка), «Я і є вона» (історія партизанки Василини), «Її хліб насущний» (історія 95-ти річної жінки, яка пережила Голодомор) та «Серце мами Гонгадзе» (епічний кінопортрет легендарної українки Лесі Гонгадзе).