Фільми В’ячеслава Бігуна продемонстрували з нагоди українських державницьких свят під час спеціального показу в Естонії. Упродовж двох днів в одному з кращих кінотеатрів Таллінна глядачі переглянули 12 стрічок кіномитця, створених за останні три роки. Про це повідомляє Українське радіо з посиланням на Віру Коник, місцеву кореспондентку та одну з лідерок української громади.
Показ за своїми масштабами та тематикою став чи не найбільшим індивідуальним кінопоказом сучасного українського режисера за кордоном.
Відкрили показ історичні стрічки режисера. Документальний кінопортрет О. Довженка «Довженко. Український Гомер кіно» розповів словами С. Тримбача, О. Муратова, П. Сімма, Ю. Іллєнка та інших про постать і фільми кіномитця. Довженківську тему продовжила бездіалогова екранізація оповідання Довженка «Мати. В ім'я мільйонів», – про величну та трагічну українку, що вже більше 30 разів демонструвалася в світі та здобула низку кінонагород.
З суперечливими поглядами Л. Гонгадзе на творчість Кобзаря глядачі познайомилися в титулованій стрічці «Шевченко живе. Заповіт Лесі». Думки Лесі гармонійно підсилила пісня О. Карпенко (Solomia) на вірш Шевченка «Русалка».
Продовжив показ кінонарис «Її хліб насущний» про долю 95-річної українки з Херсону Лідії, яка нині живе в Естонії. Героїня пережила Голодомор й можливо Голокост. Цей фільм, відзначений на початку року призом за кращий документальний фільм, вже показано з десяток разів, а Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» запросив його для постійних музейних показів.
Трагічні українські події окупації драматизовано В. Бігуном в короткометражній стрічці «Страсті». Закохані Леся і Лев планують побратися, але візит близнюка Лева перетворює життя на трагедію, залишаючи все ж надію на спокуту.
Боротьба за справедливість приводить скаліченого футболіста до Європейського суду. Про це розповіла анімаційна стрічка режисера «Пенальті правосуддя», вже більше 30-ти разів продемонстрована глядачам на переважно міжнародних кінофестивалях (зокрема номінована й на Міжнародному кінофестивалі «Молодість» в 2015 р.).
Припав до душі глядачам «Лист Тарковському». Одкровенний лист метру (в двох варіантах: україно- та англомовному) режисер візуалізував місцями Тарковських в Україні, Естонії та Франції.
Другого дня присутні переглянули низку документальних фільмів. Зокрема, спочатку глядачі чи не вперше на великому екрані побачили «Санктуаріум», стрічку про особливе місце, подалі від хаосу, яке можна віднайти в собі чи в Старому місті Таллінна. Вразив щирістю героїні Марії Свид допрем’єрний показ фільму «Маруся»: про 15-річну дівчину, яка змушено виходить заміж, аби уникнути переслідування новим режимом. Це – спроба показати долю людини й Закарпаття у кіно, де за останні 100 років змінилося 11 державних утворень.
Додав позитиву показ кадрів з художньої стрічки «Місто ангела», зафільмованої в Тячеві, рідному місті В. Бігуна. За сюжетом іноземця вкотре вабить на Закарпаття. Цього разу його супроводжує ангел, а сам іноземець пізнає таїну свого минулого й подорожує до міста в супроводі мелодій та музик краю.
Сімейне жертвоприношення нової європейської війни показано в зворушливому документальному фільмі «Найближчі до Бога». Юрист із забезпеченої родини йде добровольцем на фронт й незадовго до завершення служби гине в пеклі Донецького аеропорту. Відтак до нього на тому світі приєднується й мама. Залишаються дідусь, внучка й… наша надія. Фільм, вже високо оцінений критиками та глядачами, розкрив ще одну мистецьку якість кіномитця. Так В’ячеслава Бігуна відзначено за кращу операторську роботу на найбільш масштабному українському кінофестивалі «Відкрита ніч». Це вже не перша його нагорода в цьому важливому кінематографічному амплуа.
Наостанок глядачі зі співчуттям пережили епічний фільм В. Бігуна «Серце мами Гонгадзе», полинувши в світ легендарної Лесі Гонгадзе. Кінематографічний пам'ятник цій величній матері подано як її сповідь, найбільш трагічне та надихаюче в її житті, зокрема її двох синів. Вразивши глядачів й в Парижі, ця стрічка високого ґатунку ще шукає свій шлях до українського глядача та екрану.
Важливо, що для показу глядачам було підготовлено найновіші версії зазначених стрічок. Автор зазначив, що частину фільмів не вдалося показати через брак часу (як-от, «Я і є вона», «Між пеклом і раєм», інші фільми серії «Україна в Суді»).
Вибір Таллінна пояснювався тим, що більшість фільмів В. Бігуна було створено на базі продюсерського центру місцевої міжнародної кіношколи, де, а також у Сорбонні, автор водночас здобув режисерських фах і опанував головні аспекти кіновиробництва під керівництвом глави Союзу кінематографістів Естонії Пеетера Сімма, відомого творчими зв’язками із А. Тарковським та шаною до кінопоетики О. Довженка.
Кінорежисер зауважив, що вважає свої фільми результатом колективної праці багатьох колег у кіно, співпраці з місцевою громадою. Вдячність батькам, натхнення від таких режисерів, з-поміж інших, як О. Довженко, А. Тарковський, сприйняття фільму як морального вчинку, самокритичність, конечність власного буття, – ці та інші чинники сприяли якості та продуктивності.
Глядачі, які включали як українських так і зарубіжних гостей із різних країн, привітно прийняли кінофільми автора. Місцева громада урочисто прийняла В. Бігуна в свої почесні члени, відзначивши спеціальною грамотою «за плідну діяльність щодо популяризації українського кіно в Естонії, активну участь у житті української громади та зміцнення зв’язків між Естонією та Україною». Кінорежисер же передав свої фільми громаді для подальших показів.
В’ячеслав Бігун – кіномитець і вчений-юрист, родом із Закарпаття. Народився в Тячеві, навчався й працював у провідних університетах і наукових установах світу (Львівський університет, Інститут держави і права НАН України, Гейдельберг, Сорбонна та ін.), юристом – в Європейському суді з прав людини. Автор більше 500 публікацій. Станом на літо 2016 року його фільми показали на більш ніж 50 кінофестивалях у 28 країнах, принісши режисеру 10 нагород.