Розмова про безпеку, правильність вчинків, небажання вчитись… дітей є запорукою виховної години класним керівником на батьківських зборах.
Зазвичай, усім батькам приємно слухати похвальні речі про свої чада але ж бажання дещо не сходиться з практикою дій. Так і в науці буває – теорія, маючи власні критерії, вимальовує аксіоми життєвих задач, теореми глобальних питань, і тільки доходячи до дієвого розрахунку усвідомлюєш суть несуміжності двох паралелей. Ось така нехитра математика. І якщо початкові класи ховали за оцінками в табелі класні непорозуміння, дріб’язкові бійки то, до прикладу, 9 клас – несе небезпеку.
Невже бути підлітком небезпечно?Але ж це норма – період становлення дитини дорослою людиною супроводжується не тільки граючими гормонами, а й факторами характеру, котрий, власне, й зумовлює ту чи іншу поведінку підлітка – уже не дитини, але ще не дорослої людини. Затаєні бажання, нескорені забобони та заборони примушують спробувати все і одразу – від алкоголю до наркотиків і сексу. І тут немає місця загальноприйнятим принципам етикету, культури, вподобань… лише імпульс та жага нових відчуттів.
Але ж це не наші діти, не в наших школах, не в нашому тихому містечку… це десь там – у мегаполісах, у телевізорі, у фільмах.
Хіба?Чергові батьківські збори на тему ДПА (державної підсумкової атестації) планово доводять до відома батьків, що хлопці, виявляється, палять, чіпляються до дівчаток, глузують з молоденьких вчительок…. Та хто ж таке небодобство бачив!?
На фоні батьківської істерії зупиняєш себе на думці – а хіба у їхньому віці ми були інакшими?
Можливо, дещо іншими з просторового бачення такого собі загального зовнішнього впливу.
Стрімкий розвиток Інтернету, соціальних мереж, безлічі телевізійних каналів, зрештою демократії в розумінні вільного, незаангажованого висловлювання, самовираження несе зворотній бік еволюції. В батьківському розумінні дитина має право вчитись на власних помилках, але прагнення застерегти понадусе вимагає від дітей, принаймні, не повторювати батьківські помилки, некажучи вже про повне відсторонення від мерського життя. Тільки вдумайтесь – мерського життя, життя яким ми з вами живемо.
То в чому проблема? У тих підлітках, які стали заручниками глобальних помилок суспільства з покоління в покоління? Чи таки, проблема в нас – у дорослих, які своїми діями оскверняють світ, що мав би бути просто прекрасним?
Але маємо, те, що маємо, вірніше те, що самі собі створили. Вивчаючи, чи сповідуючи релігійну мораль основану на Законі Божому ми – дорослі люди, перебуваємо в незрілому стані, в «телячому віці» на шляху до становлення високоморальної, висококультурної, високодуховної істоти. Наші діти – це копія нас генетично. А генетика річ уперта. І я впевнена, що коли ми визнаємо власні фальсиифікації совісті перед собою, суспільством та Богом тоді виховний процес набуде інакшої трансформації з дитини в дорослу, досвідчену, мудру людину.
Наразі, занепокоєння класного керівника викликала, час від часу, неадекватна поведінка деяких учнів в час перебування у школі. Неадекват зумовлений підозрою на вживання наркотиків, що за слухами людей є у вільному продажі в одному з місцевих закладів в центрі міста Виноградова.
«Пильнуйте на своїх дітей, дуже пильнуйте, – зауважує класний керівник, – слідкуйте за витрачиними кишеньковими грошима, за успіхами в навчанні, бо сьогоднішній світ не гарантує, що дитина в період формування особистості сама справиться з викликами сучасних пріоритетів»
Що в пріоритетах українців?Статус – це майже святе, чи то політика, чи то чиновника… що дає вседозволеність. Так з’являються на світ замість дітей «мажори».
Кумири – це ті, яких ми собі обираємо за ідола воздаючи їм хвалу зірковості та наслідування. Наслідування в одязі, у поведінці, в манерах спілкування… Так з’являються на світ «модники» замість дітей.
Цінності – шикарні будинки, багато оплачувана робота, гарні дороги, чисті міста і села, великі пенсії, достойна освіта…. Так з’являється на світ «споживач» замість дитини. Бо загальнолюдські цінності це – спосіб мислення, зважена дія, культура поведінки в суспільстві, совість… зрештою, прагнення довершеності в собі, що і є принципом стратегії побудови сильної людини (багатої морально та духовно), сильної нації, сильної країни.
І тому ми можемо вдосталь волати через «неправильну» поведінку власних дітей, жахатись першої випаленої сигарети, випитого пива, чи енергетика, а може навіть спроби косячка… перших стосунків без вагань, без захищеного сексу та розуміння відданості єдиній людині раз і назавжди… Можемо, але ж коренем зла є ми самі і побудова наших пріоритетів та цінностей, що ми вкладаємо в голови власних дітей.
У так вдосталь релігійному суспільстві, на жаль, аж ніяк не віднаходимо любові, не тільки в оточенні сім’ї, а й один до одного. Ми шукаємо Бога у церквах не маючи Бога в душі.
Можете мені заперечити, але в інакшому випадку, українська нація тай весь світ не знали б ані холоду, ані голоду, ані війн, ані болю, ані розрухи та фізичного краху мерського світу…
«За якою совістю людина живе, такий Бог у її душі» – каже Ніна Матвієнко цитуючи свою маму. І я з нею погоджуюся.
Зрештою, прошу управління поліції перевірити достовірність слухів про вільний продаж наркотиків в центрі Виноградова.
Продавців (власників) чарівного зілля та алкоголю прошу покласти на терези і зважити – долю будь-якої дитини та особисте збагачення.
Світлана Кедик, Виноградівські вогні