– Після подій у Апеляційному суді Закарпатської області в ніч на 23 січня, де підсудні з групою підтримки в присутності суддів, прокурорів та ЗМІ скандували: «Москалю – смерть! Смерть! Смерть!», у мене виникло дежавю. Подібне вже було – в Німеччині в 1933-го році. Хочу сказати, що ніякого страху за своє життя в мене немає, я ніколи не ходив з охороною і не збираюся робити цього зараз. Але працюючи в зоні бойових дій головою обласної військово-цивільної адміністрації, я чітко бачив, хто приїхав воювати, а хто мародерствувати й наживатися на війні.
І хоча на Донбасі багато хто на ці речі дивився крізь пальці, я завжди нещадно боровся з ними. Бо вважаю неприпустимим, коли хтось, видаючи себе за патріотів, веде війну не з агресором, а з власним народом. Громадськість має чітко розуміти, хто є патріотом і героєм, а хто, просто одягнувши камуфляж, нашивки Правого сектора чи іншої організації, займається відвертим криміналом.
Я не ставлю під сумнів заслуги підсудних у зоні АТО, якщо вони дійсно є. Просто хочу констатувати факти, які показують повний параліч і бездіяльність усієї правоохоронної системи України. Що й призводить до злочинів на зразок тих, що стався на «Драгобраті», а також ексцесів у Апеляційному суді.
Наведу дані тільки по двох епізодах, хоча на сьогоднішній день їх набагато більше. Перший – кримінальне провадження № 120 141 000 600 070 77 від 13 грудня 2014 року. В цей день група людей у камуфляжній формі зайшла в будинок № 57/3 по вул. Червоноармійській у Києві, в аудиторію №215, де проводилася лекція, здійснила кілька пострілів у стелю з вогнепальної зброї, побила 13 чоловік, що слухали лекцію, і відібрала в них особисті речі (гроші, мобільні телефони тощо). Після чого злочинці викрали одного з побитих і погрожували йому зброєю, вимагаючи викуп. За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч.2 ст. 187 кримінального кодексу (Розбій). 30 грудня 2014 року Печерський райсуд Києва виніс ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваних у скоєнні злочину, серед яких і відпущений на поруки Апеляційним судом Закарпатської області Антон Окороков («Бєс»). Ухвала Печерського суду ніким не скасована й досі дійсна. І якщо Апеляційний суд Закарпатської області відпустив А.Окорокова на поруки за епізод на «Драгобраті», міліція м.Києва мала приїхати й виконати ухвалу Печерського суду від 30 грудня 2014 року за епізод у Києві. Однак не приїхала й не виконала. До речі, вказана ухвала суду стосується також мешканця Києва Андрія Медведька, котрий згодом став фігурантом у справі про вбивство Олеся Бузини. Якби А.Медведько був затриманий і притягнутий до кримінальної відповідальності після розбою й викрадення людини в грудні 2014р., не було б скандалів, пов’язаних із вбивством О.Бузини в квітні 2015р.
Другий епізод. 3 березня 2015 року у Києві по вул. Майорова група злочинців викрала й незаконно позбавила волі місцевого мешканця, котрого били, катували, вимагали гроші. За даним фактом відрито кримінальне провадження № 120 151 000 000 003 86 по ч.2 ст. 146 Кримінального кодексу (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини). Міліція встановила причетних до викрадення, серед яких Василь Малкович («Хорват») і Антон Окороков («Бєс»). Ніхто з підозрюваних не був затриманий, хоча вони вільно роз’їжджали по території України.
Якби Апеляційний суд мав ці два факти, А.Окорокова не випустили б на поруки, однак ніхто з правоохоронців Києва жодних матеріалів суду не надав.
Підкреслюю, що вказані злочини ніякого відношення до зони бойових дій на Донбасі не мають. Так само, як і п’яна стрілянина на «Драгобраті». Останній злочин став прямим наслідком бездіяльності правоохоронної системи. Люди відчули безкарність, вседозволеність і зрозуміли, що при таких правоохоронцях можна робити будь що, прикривати це псевдопатріотичними лозунгами й залишатися непокараними. Кримінальні провадження по Києву, а також названі мною раніше по Кіровоградській, Львівській та Івано-Франківській областях не були об’єднані, що й призвело до ексцесів у Апеляційному суді Закарпатської області в ніч на 23 січня.
Я звернувся до Генпрокурора України з проханням дати доручення об’єднати всі епізоди в одне кримінальне провадження. Їхню кваліфікацію видно й без вищої юридичної освіти – це бандитизм і створення злочинної організації.