Більше 15 років часу Незалежності України в Ужгороді у центрі міста працював міський військкомат. З відповідною інфраструктурою, зокрема – просторою ділянкою, що слугувала як плац для військових. У другій половині 2000-х військкомат виселили, а простора територія була, по суті, роздерибанена депутатами каденції 2010-2015 років.
ЗНАЙТИ НА ТЕРИТОРІЇ «НЕРУХОМІСТЬ»Міський військкомат із приміщення між вулицею Новака, 10 та площею Петефі, 24-26 виселили за каденції міського голови Ужгорода Сергія Ратушняка (2006-2010 роки). У 2010 році ужгородці обирають нового міського голову і нових депутатів. Із надією, що продаж муніципальної землі та нерухомості буде проводитися хоч трохи прозоро та відкрито. Але, виявилося, марно.
Від цілісного комплексу військкомату у розпорядження влади потрапив, серед іншого, й вільний шматок ділянки, який займає, згідно з інформації Кадастрової карти, 777 квадратних метрів. Цю територію можна було б продавати на аукціоні. Але у стінах Поштової певні «умільці» шукають, як узаконити продаж ділянки без аукціону чи торгів.
Як відомо, у Земельному Кодексі України передбачена можливість продавати муніципальний наділ без аукціону, якщо на ньому розташована приватна нерухомість. Про це йдеться у частині 2 статті 134: «Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб».
Як виявилося, обіч плацу колишнього військкомату були кілька технічних приміщень. Ці чи то гаражі, чи то сараї й стали головним козирем для втілення схеми. Бо хоча приміщення, згідно з документами, й займали 233 квадратні метри, до них чиновники «приписали» й площу колишнього військового плацу. Яка, як уже згадано, займає ну трохи більше – 777 кв. метри.
Відтак у березні 2012 року сараї здаються в оренду як нежилі приміщення для ТОВ «Грін Білдінг Консталтінг». Вартість оренди склала, як з’ясували ми із договору оренди, аж 1 100 грн на місяць. Впадає в око, що мета оренди, як прописано у договорі, – «для функціонування майстерні для надання побутових послуг населенню». Цікаво, що майстерня у сараях на Новака 10, за нашими спостереженнями, ніколи не працювала!
І хоча договір оренди для «майстерні» був укладений на три роки, уже через три місяці – 20 липня 2012 року – депутати Ужгородської міської ради більшістю голосів приймають рішення №576, згідно з яким орендареві дозволяється викупити сараї і не чекати, коли термін тої оренди закінчиться.
Цікаво, що на той час – коли приймалося рішення про продаж, – ці сараї формально не рахувалися як окрема нерухомість. Уже з договору купівлі-продажу стало відомо, що лише 31 жовтня 2012 року юридично оформлено свідоцтво про право власності нерухомості за територіальною громадою. Ну і найцікавіше – у Департаменті міського господарства нам сказали, що дане свідоцтво… відсутнє у його архіві. Хтось навмисне зачистив сліди?
Тут варто згадати тодішнього директора Департаменту міського господарства Олексія Касперова – саме він підписував договори оренди для «роботи майстерні», а потім – і купівлі-продажу. В підсумку – приміщення чи то сараїв, чи то гаражів без аукціону чи конкурсу продані ТОВ «Грін Білдінг Консалтинг» за 269 210 грн. Тут випливає ще одне питання – а чому без конкурсу і аукціону? Адже у договорі оренди не було передбачено переважне право викупу нерухомості орендарем….
ОФОРМИТИ ДІЛЯНКУ І ЗАБУДУВАТИДалі лишалося оформити земельну ділянку. 2 серпня 2013 року депутати Ужгородської міської ради більшістю голосів приймають рішення №1002 , згідно з яким ТОВ «Грін Білдінг Консталтінг», як власник приміщень, може розробляти проект землеустрою для отримання ласого шматку ділянки. Нібито – в оренду.
Нинішній міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, тоді – як депутат, голосував за таке рішення. А разом з ним – ще 56 обранців.
Проект землеустрою розробили оперативно швидко і уже за місяць – 20 вересня 2013 року – депутати більшістю приймають рішення №1053. Згідно з пунктом 1.35, ТОВ «Грін Білдінг Консталтінг» отримує ділянку в оренду на 3 роки для багатоквартирної житлової забудови. Де-факто це означає, що фірма отримує землю у власність – адже якщо на ній зведуть будинок, то і земля під ним стане власністю господаря багатоповерхівки. Ціна оренди за ділянку у центрі склала аж 465 грн на місяць.
Ось список обранців, які легалізували таке рішення. Їх 50, у тому числі за це голосували тодішній міський голова Віктор Погорелов і нинішній мер Богдан Андріїв.
САРАЙ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…Отримавши на Новака, 10 технічні приміщення у власність, а ділянку поруч – в оренду, відбулася прогнозована річ – сараї зрівнюють із землею, ділянка перетворюється на будмайданчик.
Сараї на цьому місці будівельники оперативно знесли. Замість сараїв у дворі оперативно звели багатоповерхівку. Фото автораДоволі оперативно серед центру Ужгорода виросла багатоповерхівка. Для забудовника користь – продаж квартир. Нині квадратний метр нерухомості в Ужгороді коливається від 400 до 600 доларів за квадратний метр. Враховуючи, що дім на Новака, 10 розташований у центрі Ужгорода – ціни тут можуть бути ще вищими.
А яка користь від цього для громади? Чи отримало місто хоча б одну квартиру у новобудові, аби передати її, наприклад, родині учасника АТО? Відповіді заперечні. Натомість достеменно відомо, що місто отримало від такої оборудки, як уже згадано, 465 грн доходів у бюджет щомісяця – це за оренду землі під та поруч з будинком.
Лише у лютому 2015 року ціну за оренду збільшили – до 1 549 грн на місяць.
Втім, виявилося, півтори тисячі у ТОВ «Грін Білдінг Консталтін» вирішили не платити до кінця терміну угоди – 20 вересня 2016 року.
29 жовтня 2015 року – більшістю голосів прийнято рішення №1848. Згідно з пунктом 1.5 документу договір оренди між радою та фірмою припинено. А ділянка під будинком, яка коштує, згідно документів – майже 620 тисяч гривень, безкоштовно перейшла на баланс створеного у новобудові ОСББ.
Чи не цікава схема, як в Україні забудовнику можна отримати ділянку без конкурсу, без соціальних зобов’язань та ще й без викупу?
Відсутність належної реакції правоохоронців призвело до того, що подібний алгоритм дій застосовується знову. На останньому засіданні каденції – 9 листопада 2015 року – депутати приймають земельне рішення №1882, згідно з пунктом 1.57 ТОВ «Грін Білдінг Консалтінг» надається в оренду для забудови «свіжа» ділянка – на вул. Грушевського, 35а. І тут впадає в око ще й те, що наділ – це зелена зона, простір розташований між багатоповерхівками та навчальним закладом.
ХТО ВЛАСНИК ФІРМИ?Хто ж власник фірми, яка без проблем отримує ділянки під забудову та ще й на вигідних для себе, а не для міста, умовах? Відповідь на це – у реєстрі фізичних та юридичних осіб. Перший засновник – Василь Попп, ім’я якого широкому загалу говорить не багато. Зате інший засновник – депутат Ужгородської міської ради минулого і теперішнього скликань – Анатолій Ковальський. Можливо, саме в цьому і криється відповідь, чому у міськраді знаходилися голоси для потрібних майнових та земельних рішень?
Судячи із коментаря екс-міського голови Ужгорода Віктора Погорелова, у тому, що територія у центрі міста на Новака, 10 не зовсім публічно перейшла у приватні руки під забудову, він нічого поганого не бачить. «Усі усе знали. При Ратушнякові цю землю виставляли в оренду, при нас виставляли в оренду приміщення, яке розвалювалося, – твердить Віктор Погорелов. – Думаю, що тут ніяких порушень немає».
Депутат Анатолій Ковальський у коментарі запевнив, що у нього конфлікту інтересів на об’єкті Новака, 10 немає, оскільки він увійшов у склад засновників ТОВ уже тоді, коли ця фірма отримала в оренду приміщення. «Я увійшов у склад цієї фірми із певними своїми друзями коли ця фірма уже мала в оренді приміщення, не пам’ятаю скільки там метрів, на Новака 10, – розповідає Анатолій Ковальський. – Під даними приміщеннями була закріплена ділянка. 770 метрів і потім ще кілька квадратів, там ще один договір. Усі документи були на даній фірмі. Майно, яке стояло там, за ним була закріплена земля. Ну це логічно. Для обслуговування цього майна. Потім зробилися невід`ємні поліпшення, через конкурс викупилися ці приміщення і зробилося будівництво будинку. Реконструкція воно називалося, бо там пару елементів фундаменту збережено. От і вся ситуація».
Анатолій Ковальський твердить, що за самі приміщення сараїв було заплачено для міста вигідно. «Там заплачено золоту ціну, – каже депутат міськради. – 265 тисяч гривень при тодішньому курсі – це було 40 тисяч доларів. За сараї, які не коштували і 10 тисяч. Фірма отримала приміщення в оренду на підставі конкурсу. Але я тоді не мав відношення до цієї фірми».
Щодо потенційного будівництва на Грушевського 35а, де міськрада також без конкурсу віддала в оренду ділянку, депутат твердить: «Ця ділянка для обслуговування майна. Усе згідно з чинного законодавства. І це не вільна ділянка. Вона обтяжена майном. Це не фікція. А фікції є, де ставлять 4 блоки, назвали це фундаментом і назвали це майном і потім під нього виділили ділянку. Таких схем багато, я у них не брав участі!».
Зазначимо, що на огородженій території дійсно зведена невелика «цегляна коробка». Але хіба це привід виділяти землю для «коробки» без аукціону?
ДВОРИК УПРАВЛІННЯ СОЦЗАХИСТУ ТАКОЖ ВСТИГЛИ ВІДДАТИ. НІБИТО ДЛЯ БУДИНКУЯк приклад «схем» депутат назвав нам адресу… дворику того ж Управління соцзахисту населення міської ради на пл.Петефі, 25-26. «У дворі соцзахисту така ж схема. Зайдіть у двір, там блоки стоять. Це, виявляється, фундамент і там деяка людина отримала у власність цю землю. Я писав у прокуратуру, – обурюється Анатолій Ковальський. – Мало того, розвалили вхід до бомбосховища, що категорично заборонено. Це кричущий факт!».
Ми завітали на подвір’я ужгородського Управління соцзахисту населення і дійсно там побачили незрозумілі блоки. І, виявилося, територія, що упритул до бюджетної установи, приватна власність. Принаймні, на папері.
Дворик Управління соцзахисту населення. Який виявився приватизованим. Фото автораЗгідно з інформації із Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка належить громадянці Тамарі Чуваковій. Цільове призначення землі – «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
У відповіді на інформаційний запит у міській раді нам надали перелік рішень, згідно з якими дворик муніципальної установи став потенційним будмайданчиком. Цей процес, що тривав два роки, викликає більше питань, ніж відповідей. Наприклад – де гроші до бюджету за цю ділянку, чого не було аукціону? І взагалі хто мав право без думки громади вирішувати, що дворик слід забудувати?
У червні 2013 року депутати затвердили рішення №958, згідно з пунктом 1.5 якого шматок території надано в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку громадянину Юрію Лошаку. Лише варто вдуматися – за логікою чиновників та депутатів, у дворі громадської установи мали звести будинок!
А вже 29 травня 2014 року громадянину Юрію Лошаку цю ділянку передають у власність, – йдеться у пункті 1.2 рішення №1328.
12 вересня 2014 року депутати приймають земельне рішення №1431, згідно з пунктом 1.61 змінюється цільове призначення землі – для будівництва будівель торгівлі. Тут уже як власник ділянки фігурує згадана громадянина Тамара Чувакова.
Невідомо, яку «торгівлю» хочуть затіяти у дворику муніципальної установи. Водночас, поки ще ділянка не перетворилася на будмайданчик, у правоохоронних органів та у теперішньої влади Ужгорода є шанс скасувати сумнівну приватизацію дворику у дворі муніципальної установи. І, щонайменше, спробувати продати її на конкурсі, а не за підозрілими схемами.
Ярослав Гулан, Бюро журналістських розслідувань «Варто ЗНАТИ!» спеціально для CorruptUA.org