24 лютого 2016 року виповнилося рівно 7 місяців ходінь по інстанціях заради звільнення ведмедя Балу, якого незаконно утримували в неволі в жахливих умовах на базі відпочинку "Бомба" в смт. Кирилівка в Запорізькій області. Ведмідь був звільнений з полону і відправився на лікування в реабілітаційний центр для бурих ведмедів в Національному природному парку "Синевир", який знаходиться в Закарпатській області.
Ця історія зі щасливим кінцем для звіра, могла б закінчиться зовсім по-іншому, якби не...
Втім, все по-порядку.
Забрати тварину, яка живе у в приватному господарстві не так просто, а часом і зовсім неможливо, навіть якщо ми бачимо, що ця тварина помирає з голоду і над ним відверто знущаються. Складність полягає в тому, що, як правило, тварина ніде не зареєстрована, не має свій особистий ідентифікаційний номер і не числиться в якихось базах даних. Людина, яка знущається над таким тваринам, вважає його своїм особистим майном на своїй особистій території разом з кліткою, в якій перебуває тварина. Він може тварину заморити голодом або холодом, вбити і при цьому буде навіть важко довести, що ця тварина взагалі існувала. Шкуродер завжди знайде, що сказати в своє виправдання, наприклад, що він випустив тварину в ліс.
Для того, щоб таке не трапилось, треба вчасно звернутися до всіх державних правоохоронних та природоохоронних інстанції офіційно і надати їм докази умов утримування тварин - фото, відео, аудіо. А потім особисто контролювати проходження перевірок та розслідувань з боку державних відомств.
Саме так вчинили ми, коли вперше побачили Балу в серпні при 40 градусній спеці, без води і їжі, в крихітній клітці, де вже 6 років ведмідь стоячи на бетоні, всіяному фекаліями, нескінченно мотав головою з боку в бік.
Багато хто намагається домовитися з шкуродерами і викупити у них тварину і це найголовніша помилка, тому що продавши одну тварину, шкуродер купує іншу і, врешті-решт, таким чином заробляє.
За нашою скаргою державна екологічна інспекція провела перевірку законності придбання і утримання ведмедя та інших тварин на базі відпочинку, що належить приватній особі. Коли з'ясувалося, що на тварин у нього немає ніяких документів, справу було передано до суду, який і виніс рішення про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4 000 грн. і конфіскації диких тварин - одного ведмедя і одинадцяти єнотів. Рішення суду набрало сили 11 листопада 2015 року. З цього моменту тварини перейшли в держвласність і знаходилися, як живе майно, під арештом. Колишній власник вже не мав на них ніяких прав. А державна служба з виконання покарань почала готувати документи на конфіскацію.
Поки готувалися документи, ми вели активні переговори з Міністерством екології та природних ресурсів України на предмет пошуку можливих варіантів з транспортування тварин в місця їх реабілітації. Саме ці переговори і стали каменем спотикання, тому що в Україні практично не регулюється державна політика щодо захисту диких тварин, що утримуються в неволі в приватних руках. Це стало причиною фатального браконьєрства і контрабанди диких тварин в країні і призвело до катастрофічно величезної кількості диких тварин в неволі, які екстрено потребують порятунку.
Порятунок - це не тільки законна конфіскація, а й розміщення тварин в державних реабілітаційних центрах, де для тварин створюються умови, наближені до природних. Але, на превеликий жаль, таких центрів, які мають право на законних підставах приймати диких тварин, в Україні тільки два і ті недобудовані.
Після 3-х місяців важких переговорів з міністерством, нам вдалося домовитися про розміщення конфіскованого ведмедя в реабілітаційному центрі Національного природного парку "Синевир".
Саме звідти виїхали фахівці і подолавши 1500 км, 24 лютого 2016р. виявили ... порожню клітку, в якій ще 23 лютого 2016 був ведмідь. Не виявилося на базі відпочинку і всіх інших тварин: 11 єнотів, кілька сот птахів. Перед людми, які приїхали за службовим обов'язком конфісковувати тварин, знімати репортаж про це, охороняти порядок і бути свідками законної конфіскації, постала картина явно швидкісного вивезення тварини за межі цієї бази відпочинку.
Уповноважені співробітники державної виконавчої служби були вражені "оперативністю" власника бази, який знаючи, що 24 лютого будуть проходити заходи щодо законної конфіскації тварин, напередодні організував вивезення тварин за межі своєї бази відпочинку, тобто відверто пішов на злочин, до якого були залучені і ті, хто йому допомагав в цьому.
На що розраховував Падафет А., власник бази відпочинку "Бомба", який спочатку шість років незаконно утримував диких тварин в клітинах, а потім вирішив позбутися від них, замість того, щоб передати правоохоронним органам?
{g}
Падафет А. - власник бази відпочинку і завзятий рибалка, який водить дружбу з багатьма мисливцями, очевидно вирішив, що все, що відбувається не серйозно і, що в цьому житті все вирішують гроші. Але, він помилився. Він не приїхав на свою базу відпочинку 24 лютого, як того вимагала процедура конфіскації, але його змусили сказати, куди він відправив ведмедя і попередили, що якщо він не вкаже це місце, то йому загрожує кримінальна стаття і взяття під варту за розкрадання держвласності. Таким чином, правоохоронці дізналися, що ведмедя напередодні перевезли в приватний звіринець, який знаходиться в Запорізькій області, 150 км від бази відпочинку і належить Пилишенко А.
Ми стали розуміти, що в злочинні дії залучалося все більше і більше людей.
Отримавши інформацію про те, де знаходиться ведмідь, судові виконавці негайно по телефону зателефонували Пилишенко А. і попередили, що до нього зараз приїдуть для проведення заходів по законній конфіскації ведмедя. Судові виконавці, журналісти, співробітники реабілітаційного центру для ведмедів, всі ми негайно вирушили за вказаною адресою.
Закінчувався день, йшов сильний дощ, десь далеко страждало тварина, засуджений злочинцями до смерті. Ми мчали його рятувати. Я почала робити ґрунтовні відео зйомки вже на території приватного звіринця Пилишенко А., де чітко видно, що тварині, яке привезли напередодні абсолютно виснаженим, навіть не запропонували ковтка води, не дали жодної їжі. Цілу добу ось так: Пилишенко А. зізнався, що сам поїхав і привіз до себе ведмедя - тварину, яка перейшла в державну власність. При цьому не годував його і не напував. Не важко здогадатися, яку долю Падафет А. і Пилишенко А. підготували замордованій голодом тварині... Але, ми встигли.
На відео дивіться, як ведмідь залишає клітку смерті.
З жадібністю ведмедик насолоджується свіжої морквиною. Він одним залпом випив 3 літри води.
І так, Балу - ведмідь, якого браконьєри свого часу позбавили матері; ведмідь, який побував в руках зажерливих циркачів і на перевалочній базі Пилишенко А., який розводить диких тварин у себе на подвір'ї і продає їх; ведмідь, який цілих шість років був укладений в маленьку клітку-в'язницю на базі відпочинку, що належить Падафет А.; ведмідь, який шість років голодував і мучився від спраги; ведмідь, якого засудили негідники до смерті, був все-таки врятований.
А що ж сталося з іншими тваринами на базі відпочинку "Бомба"? З приводу зниклих єнотів, яких суд теж ухвалив конфіскувати у Падафет А., державна районна виконавча служба звернулася в поліцію. Відкрито кримінальне провадження.
Подолавши майже 1500 км, Балу благополучно доїхав до свого нового постійного місця проживання - реабілітаційного центру для бурих ведмедів в Національному природному парку "Синевир", який знаходиться в Закарпатській області.
Що відчув ведмідь, ковтнувши повітря своєї Батьківщини? Ми ніколи про це не дізнаємося. Можливо він подумав, що це нова примха людей, які звикли завжди вирішувати замість нього, що йому в житті треба, колись давно позбавивши його матері і віддавши в руки нещадних циркачів, потім в руки жорстокого і байдужого власника бази відпочинку в Кирилівці?
Балу - дивовижний ведмідь, він не озлобився на людей, він як відданий пес беззаперечно переходив з однієї клітини в іншу і вірив, що, якщо так просить його зробити людина, то значить так треба. Він давно змирився зі своєю долею.
Доля цього ведмедя зробила крутий віраж. У його життя втрутилися люди іншої породи - безкорисливої людяності. Ведмідь з вдячністю дивився то на них, то на незвичну солому, при цьому захоплюючи то морквину, то яблуко, то рибку. У погляді цього виснаженого замученого голодом тварини читалася якась безмежна віра в добро і відданість ...
Коли Балу пройде все необхідне лікування і адаптується в новій обстановці, його почнуть випускати у вільний вольєр. За ним будуть постійно спостерігати зоологи та ветеринари реабілітаційного центру. Балу поступово звикне до інших ведмедів, які гулятимуть поруч з його кліткою. Так він знайде собі друзів. І можливо, вже зовсім скоро складе компанію кому-небудь із старожилів.
Махова М.А., Інформаційно-аналітичне бюро