– Маріє Петрівно, охочих стати членом оновленого виконавчого комітету було дуже багато. Як до складу пройшли Ви?– В Ужгороді традиційно представник від податкової служби входить до складу виконкому, тому можна сказати, що я є членом комітету за посадою. За цим же принципом я працювала у виконкомі минулого скликання, з 2010-го до початку 2014-го. Перед цим членом комітету я не була – представляла інтереси громади як міський депутат і голова бюджетної комісії.
– Маючи такий досвід, як оцінюєте новий склад виконкому?– Мені часто ставлять це запитання, бо склад цього виконавчого комітету принципово інший. Раніше комітет складався із заступників міського голови, представників бізнесу, головних бюджетних розпорядників. Тепер же є багато молодих людей, представників громадськості, котрі дуже серйозно готуються, ретельно моніторять усі проекти рішень. Обговорення питань тепер у нас проходять довго, кожен член комітету хоче висловити свою думку.
– Це, на Вашу думку, добре чи погано?– Це не є погано. Сьогодні в комітеті багато людей, котрі ніколи не працювали чиновниками, але є успішними юристами, підприємцями, громадськими діячами. Я не відчуваю дискомфорту, працюючи з ними, – кажу це щиро. Однак мені б хотілося, щоб у складі комітету був хтось із керівників великих, бюджетоутворюючих підприємств, бо такі не представлені. Ще треба або представника управління освіти, або головного лікаря лікарні – когось від бюджетників. Тоді склад буде максимально дієвий.
– Ви працювали і в колишньому виконкомі. Його роботу як оцінюєте нині?– Я не можу сказати нічого поганого про роботу колишнього виконкому. На засіданні був завжди присутній прокурор, який виносив протести, якщо не був згоден з рішеннями. Тому сказати, що рішення ухвалювали незаконні, – це неправильно. Таке не могло мати місце.
Тепер інший підхід до роботи виконкому. Кожен член негласно відповідає за різні питання: хтось контролює архітектуру, хтось – будівництво, хтось уболіває за розвиток спорту. На засіданні може бути присутній будь-хто з містян. Нині мені здається, що все настільки прозоро відбувається, що вже ніхто не може нарікати на закритість влади.
– А Ви у новому виконкомі за що відповідаєте?– За наповнення міського бюджету, бо це нині дуже важливо для всіх нас. Щоб кожне ухвалене рішення сприяло подальшому наповненню скарбниці міста – ось моє головне завдання.
– Як вважаєте – коли городяни зможуть побачити відчутні зміни в місті?– Я вважаю, що зміни не завжди залежать від міської влади. Тепер усі виступають за децентралізацію влади. Це дуже потрібне і важливе рішення. Бо кошти в місті є, але фінансування проходить дуже важко. От нині є проблема з ремонтом доріг. А як їх можна повноцінно ремонтувати, якщо проплати не проходять? Тому люди сьогодні нарікають, що владу поміняли, а нічого не змінилося чи навіть стало гірше. Але вони не знають, що влада в цих умовах просто не може нічого змінити, бо це гальмується загальнодержавною системою. А децентралізація дозволить нам утримувати зароблені гроші в місті, тому їх вистачатиме на більше.
– Ми традиційно питаємо у членів виконкому про особисті статки. Розкажіть про те, як ви живете.– Як державний службовець, я щороку оприлюднюю свої доходи і доходи членів сім’ї. Ми з чоловіком проживаємо у квартирі. Маємо два автомобілі: «Ниву Шевроле» 2005 року випуску і «Мерседес» класу «А» того ж року випуску. Статки свої не вважаю високими, хоча в порівнянні з тим, як нині живуть люди, вони, звісно, й не є низькими. Посада забирає багато часу, тому його не вистачає, поза виконанням прямих функціональних обов’язків, практично ні на що.
– Як чиновник, котрий працював при колишній владі, не боїтеся люстрації?– Ні, хай люструють, якщо вважатимуть за потрібне. Я – людина дуже відверта, тому можу зустрітися з будь-якими жителями міста. Можу прийти на будь-який ринок, де всі наші підприємці працюють, можу вислухати від них усе, що вони хочуть сказати. Я завжди доступна, до мене будь-хто може прийти на прийом – чи то люстраційний комітет, чи то звичайний платник податків. Не завжди я можу допомогти людям, безперечно, не можу бути добра для всіх. Є громадяни, які ледве чекають, коли Марія Петрівна вже піде з цієї посади. Проте я з 1990 року працюю керівником податкового органу, тому знаю свою справу і роблю її, на мою думку, добре.
– Знаю, що Ви є засновником асоціації «Жінки Закарпаття». Розкажіть трохи про неї.– Років вісім тому ми вирішили зібрати самодостатніх та активних жінок для того, щоб творити добрі й корисні справи. Ми і діткам допомагаємо, і хворим. А не так давно вирішили ще й місто прикрасити. Поки що взяли шефство над центральною клумбою на проспекті Свободи, згодом хочемо привести до ладу ще кілька зелених зон.
На жаль, на прикладі проспекту бачимо, що не всі мешканці міста готові до того, аби берегти насадження. Багато тюльпанів, які ми висадили, хтось покрав. Але ми думаємо: якщо у нас буде всюди гарно, люди звикнуть і ніхто не буде ту красу псувати. Наше діло – показати приклад.
Тетяна Літераті