Один з учасників програми, білорус Гліб Міхаловський, розповідає: «Ця зустріч спрямована на те, щоб ламати стереотипи щодо іноземних студентів. Вони часто стикаються з дискримінацією, а ми хочемо допомогти їм інтегруватися в суспільство. Сподіваємося, що такі акції приживуться в Ужгороді».

«Нам важливо порушити тему інтеграції студентів-іноземців у суспільство. Коли вони приїздять сюди, їм важко призвичаїтися до іншої культури.

Вони їдуть сюди навчатися, але буває так, що люди, які їх приймають у своїй країні, поводяться не зовсім коректно, – продовжує колега Гліба Наталія Зданєвич. – У сучасному світі це ненормально».

Виявляється, індуси також полюбляють мистецтво фотографії. Тож представили до уваги світлини, які презентують Україну очима Індії.

Присутні розділилися на 2 групи: перша ознайомлювалася з традиціями та звичаями Індії, інша – розглядала їх сімейний устрій.

Торкнулися питань історії Індії, поділу населення на касти, релігійних поглядів, внутрішньосімейних звичаїв тощо.

Вже майже сторіччя представники вищої касти, брахманів, та нижчої, шудрів, рівні між собою у сенсі релігії: раніше їм не можна було навіть молитися в одному приміщенні. Представники нижчих каст боролися за свої права, тож нині мають певні пільги: наприклад, можуть навчатися за кордоном. Пересічний українець не знає й про те, що індуси легко можуть визначити належність до певної касти лише за… кольором шкіри – представники вищої касти мають її помітно світлішу.

Слухачів подивувала одна з індійських традицій: у деяких сім’ях заведено не розмовляти між собою у п’ятницю. Цікаво, що з іншими людьми у цей день спілкуватися можна.

Розповіли й про інші сімейні традиції: за яким принципом називають у родині дітей, кого можна брати за дружину та багато іншого.

Насамкінець ужгородцям запропонували гру, якою розважаються індуси. Українській молоді ця забава припала до душі, тож, напевно, скоро вона стане звичною і для нас.

Всі, хто мав нагоду поспілкуватися зі студентами з-за кордону, новими знайомствами були задоволені і вважають, що такі зустрічі потрібно проводити частіше. Іноземці живуть в Ужгороді вже більше двох років, а ми досі майже нічого про них не знаємо. Настав час це виправити.

Ксенія Шокіна, "Медіацентр УжНУ"