Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства із перших тижнів антитерористичної операції допомагає військовим на східному кордоні країни. Людськими ресурсами, харчами, технікою, транспортом, фінансово та волонтерською працею, пиломатеріалами, зокрема дошками для облаштування лежаків для бійців, що перебувають у зоні військових дій, для транспортування техніки залізничним транспортом, а також дровами – для опалення.Нещодавно також спільним рішенням керівник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга, голова Іршавської РДА Олександр Горін, директор ДП «Довжанське ЛМГ» Василь Ледней та ДП «СЛАП «Іршаваагроліс» Іван Фущич на звернення керівника розвідроти Віталія Тенкача минулими вихідними відправили в зону АТО 30 кубометрів ялинового лісу. Для його навантаження на «фуру» добре попрацювали головний інженер Віталій Шрам, водій Владислав Косик, робітники Михайло Лева, Михайло Зозуляк, Роман Смерековський і Петро Петришинець.
– Уже другий рік наша країна перебуває у складній ситуації, викликаній російською агресією і війною на сході. Мало не з перших днів проведення антитерористичної операції наше управління та держлісгоспи краю долучилися до великої справи – допомоги нашим воїнам і сім’ям загиблих. Я знаю, що таке війна - знаю ціну людського життя. Герої житимуть вічно. Вони не вмирають. Працівники лісівничої справи надавали та будуть надавати допомогу військовим і фронту, адже, підтримуючи наших захисників, ми підтримуємо нашу державу. А хто, як не лісівники допоможуть деревиною, – зазначає керівник лісової галузі Закарпаття Валерій Мурга.– Ялиновий ліс, – каже Віталій Тенкач, – найбільш безпечний для зведення оборонних рубежів. Снаряди рідко, коли зриваються, вони здебільшого застрягають. Захисні споруди вже неодноразово рятували життя бійців.На запитання, скільки ще триватиме війна на Сході країни, Віталій Тенкач відповів:– Порівняно з тим, якими були ми у перші дні бойових дій, то стали набагато сильніші. І якби не Росія, давно б навели там порядок. А поки що доводиться тримати оборону. Хоча у розмові із військовополоненими дізнаємося, що так тривати довго не буде. Бойовики розчаровані, багато з них самі здаються, не хочуть воювати. А це багато про що говорить.